Судове рішення по Мосійчуку – це такий собі фінальний хук не лише для судової системи, але й прокуратури, яка не спромоглася на ювелірну показову справу для недоторканого парламентаря.

Мосійчук-знову-на-коні – це розбиті мрії усіх романтиків, які покладали величезні надії на антикорупційного прокурора і антикорупційне бюро і малювали в уяві картини жорсткого стрічкового конвеєра правосуддя для корупціонерів. Якщо хабарник-аматор васильківського рівня виходить сухим із води, про яку кару і покарання може іти мова для корупціонерів вищого штибу – Бойка, діамантових прокурорів, Бакуліна чи переліку двох десятків прізвищ із санкційного списку Януковича.

Мосійчук – не найбільше зло у цій державі, але його історія, знак для всіх поганих пацанів, що дерибан і "лівий підробіток" --абсолютно нормальна річ у цій країні.

Рішення ВАСУ повертає Мосійчуку мандат і місце під куполом. Він переможець, а переможцям все сходить з рук. 100 тисяч гривень хабара – маленька сума для чиновника навіть для дебюту. Він публічно визнав себе винним, зізнався, що заробляв так на нові лексуси і редж ровери, але все то нікого не харить, бо він переміг і Шокіна, і Гройсмана, і депутатів, які голосували за зняття недоторканості.

Такі рішення ВАСУ, найскандальнішого суду часів Януковича – також не додають оптимізму. Адже та ж Радикальна партія, визволивши з його допомогою своє топ-обличчя навряд чи проголосує за пропозиції Венеційської комісії, де всі подібні спеціальні суди збирають валізи і йдуть нафіг.