27 вересня, Київ. Із чотирьох хлопців, демобілізованих з 12-го мотопіхотного батальйону, почали глузувати молодики, які добре відомі органам правопорядку: ці особи раніше неодноразово скоювали напади на людей, про що є відео в інтернеті. Провокація закінчилася тим, що один з молодиків сів за кермо автомобіля і збив Артема Приходька. До того ж протягнув Артема під днищем автомобіля близько 200 метрів. Внаслідок отриманих травм Артем помер.

А далі почалася "класика". Підозрювані були встановлені майже миттєво через соціальні мережі та відеозаписи камер спостереження. Проте пройшло більше місяця, але підозрюваних досі не затримали. Більше того, слідчі здійснюють досудове розслідування за статтями хуліганство і порушення правил дорожнього руху, а не умисне вбивство. На свідків тиснуть і вони відмовляються від показань...

Однак найбільш кричущою обставиною цієї справи залишається те, що Артема вбили ймовірно через те, що він був учасником війни і на ньому була військова форма та нагороди, бо саме кепкування з військової форми та місії українських військ на сході України спричинили конфлікт.

Я про це дізналася зі звернення Володимира Кухара, який був одним із офіцерів батальйону Артема і разом з іншими ветеранами цього батальйону шукає спосіб покарати винних.

Відповідно до слів адвоката, публічність і відкритість цієї справи є чи не єдиним механізмом спрямувати зусилля органів правопорядку на пошук винних.

Саме з цією метою я звернулась до:

• міністра внутрішніх справ;

• генерального прокурора та першого заступника прокурора в Києві (прокурор міста ще не призначений);

• начальника Генштабу ЗСУ.

Надалі інформуватиму про перебіг розслідування.