То як з ударом в голову у виконанні Парасюка - махнув ногою, люди просублімували свої прагнення і байдуже що далі з тим корупціонером. Тепер сі тішать, шо опори впали.

Добре так тішитися, коли свого вкладу в це - нуль. А якби для того, щоб Крим був без світла, довелось і самим без світла-тепла трохи побути, чи по 100 гривень скинутися, всі б так раділи, з тих, хто радіє?

Наказати нечесного чиновника - найближчого до себе протестом, вимагати звільнення, не мовчати про порушення закону, не домовлятися, не йти на компроміси, не носити хабаря, ми не годні - тішитися фрагментарним виступам перед камерою і пишатись - це наше.

Забойкотувати остаточно російські товари, не включати втіхаря лєпса, дивитись в очі бійцям - танунафіг, сказати "так їм і треба" і "давно пора" - тут ми перші.

Несистематичний фрагментарний вибірковий патріотизм - наше фсьо.