Про надзвичайний стан. Франція продовжила цей режим на три місяці. Пересічний громадянин чи турист може його помітити лише побачивши спецназівців у місцях масового скупчення людей. Але вони абсолютно не нависають, їх теж ніхто не займає. Якщо придивитися, то можна побачити і "осіб в цивільному" – довкола кожного туристично привабливого об'єкта діловито ходять схоже вдягнені чоловіки, іноді з раціями, вдивляються в натовп, видно, що це відбувається за якоюсь системою.

Людей на вулицях удень стільки ж, як і зазвичай. Нічної тусні – помітно менше. В аеропорту і близько немає ізраїльського чи американського антитерористичного психозу – все в межах здорового глузду. Дуже по-європейськи, якщо бути точною.

Єдине, з чим я зіткнулася – евакуація з метро. Пролунало оголошення, що всіх пасажирів просять вийти з потяга з міркувань безпеки. Жодних інших пояснень, жодного поліціянта довкола, але абсолютно без паніки. Частина людей вийшла й із метро, частина спокійно лишилася чекати наступного потяга.

Отаке от АТО. Уже сьогодні – в Україну, де лякали, що режим воєнного чи надзвичайного стану – це кінець демократії та свободи. А просто в усьому має бути здоровий глузд замість вічної істерики.