Серія ненумерована, бо скільки їх уже було і скільки ще буде... Зрештою, я не астроном аби плутати в захмарних цифрах. Минулого тижня мав нещасливу нагоду писати про пляшковий напад Андрія Тетерука на Олександру Кужель. Наразі естафету підхопив Володимир Парасюк. Але по порядку.

Гальма чи допінг для Тетерука?

24 листопада Альона Шкрум зачитала в парламенті лист О. Кужель, яким остання повідомила про відкликання своєї заяви до прокуратури щодо А. Тетерука. Крок логічний, але аргументація непереконлива: «я вважаю неприпустимим відволікати увагу та ресурси правоохоронних органів і прокуратури на розслідування вчинку цієї особи проти себе.», - пише Кужель.

По-перше, вчинок Тетерука спрямований не лише особисто проти неї, а й проти правопорядку у державі. Тому й передбачений не приватним, а кримінальним правом. І розлідуватися надалі має незалежно від бажання чи небажання потерпілої.

По-друге, про які «увагу та ресурси» йдеться? Фактичний бік справи виїденого яйця не вартує: лише один епізод. Чітко зафіксований і належно задокументований. Та за три тижні мало б закінчитись не лише досудове, а й судове слідство! Куди вагоміший аргумент вибовкав на радощах сам Тетерук: відкликання заяви викликане безперспективністю справи.

Об'єктивна сторона справи проста і кримінальна, звідки ж безперспективність? Бо є й суб'єктивна сторона, зокрема, такий чорномовний факт: Тетерук і досі Перший заступник Голови депутатської фракції Політичної партії "Народний фронт"! Так, презумпція невинуватості - наріжний принцип правосуддя. Але то категорія суто юридична. А те, що Тетерука залишили віце-вождем прем'єрської фракції - це політична і моральна солідарність з ним однофракційників, і бери вище. А якщо зважити, що внаслідок провальної урядової політики, «Народний фронт» - афілійований член президентської команди, то бери ще вище. Кришують хлопця ген на якому рівні.

Тож О. Кужель цілком логічно не хоче, щоб її ім'я мусолилось у безнадійній справі доти, доки усі забудуть чи то у неї вкрали, чи то вона. І фраза з її листа: «За два роки у цій залі нічого не змінилось, окрім деяких прізвищ», куди ближча до істини, як ніби-то надмірна заклопотаність правоохоронців, вкупі з прокурорами. Це ж підтверджує і нещодавній вибрик В. Парасюка.

Радо, припини саботаж і прийми закон про доторканість

Переповідати події 19 листопада на засіданні комітету з питань запобігання і протидії корупції зайве: хто хотів бачив, як недоторканий Володимир Парасюк огрів ногою Заступника начальника головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України Василя Пісного. Й коментарів вистачає. Хоча б таких: «Як тільки це питання буде у залі Верховної Ради, "Народний фронт" одноголосно віддасть свої голоси за зняття недоторканості», заявив Перший заступник голови комітету з питань правової політики і правосуддя Леонід Ємець.

По-перше, «народні фронтовики» таку нагоду мали, 14 липня. Але тоді вони одноголосно голоснули не за попереднє схвалення законопроекту про зняття недоторканості, а за те, щоб відкласти його в довгий ящик.

По-друге, пан Ємець є не останнім з відповідальних за парламентське штрейкбрехерство щодо недоторканості, а серед однофракційників - навіть першим. Бо саме той комітет де є він високим начальством, відповідає за підготовку стражденного законопроекту до сесійного розгляду. І лише поодинокі пропозиції, як от народного депутата Володимира Ар'єва, є влучними: «це ще один привід не баритися зі скасуванням недоторканості».

Ар'єв - депутат з команди президента, та цього разу сам Петро Олексійович солідарний з тими, хто його законопроект саботує. Для порівняння згадаємо, що для попереднього схвалення президентських змін до Конституції з децентралізації, позачергова сесія була скликана напередодні відкриття сесії чергової!

Юридична складова справи Парасюка не складніша, як справи Тетерука. Тож залишається лише повторити вимогу з попередньої статті: парламент виконай власну постанову (№ 594-VIII від 14.07.2015) і негайно розглянь президентський законопроект «П ро внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів».

Парасюк: пендель корупції чи правосуддю?

Якщо з правовим аспектом мордобою усе ясно, то не так - з підтекстом. Позиція революціонера Парасюка щодо стану боротьби з корупцією відповідного відомства, і його суміжників, подиву не викликає. Соціологи свідчать, що так само вважає більшість співвітчизників. Та й без соцілогів знаємо, не на Місяці живемо. Нехай за цю позицію у нього жбурляють каменюки і бризкають кляксами ті, хто її не поділяє. Принаймні, це буду не я.

А ось позиція члена Комітету з питань запобігання і протидії корупції високоповажного Володимира Зіновійовича Парасюка дивує . Адже він має неабиякі можливості діяти інакше, ніж брикатись ногами. Втім, як депутат Парасюк вельми активний: 34 депутатські запити, 51 проект законів та постанов, поправки ще до двох законопроектів. Та один у полі не воїн.

Подивимось у якому підрозділі воює з корупцією пан Володимир. Всього у складі комітету 20 народних депутатів із них 14 (чотирнадцять!) обіймають керівні посади: від голови комітету до голови підкомітету. Скажіть на милість, чи здатен нормально працювати виробничий підрозділ з такою часткою начальства? А серед 27-ми парламентських комітетів цей ще скромняга. Рекордсмени Комітет з питань культури і духовності: 8 депутів - 8 начальників та Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму : 7 депутатів - 7 керівників.

Непомірна кількість керівників встановлена самою Верховною Радою, ні президент, ні повінь, ні засуха, ні світова економічна криза тут ні до чого. Депутати обдумано і свідомо призначають самих себе на висмоктані з пальця керівні посади з вищою платнею, а в перспективі - і з вищою пенсією. Що є одержанням неправомірної вигоди з використанням службових повноважень, тобто корупцією (див. п.5, ч. 1, ст.1 Закону України «Про запобігання корупції».) Хтось скаже, що гроші й посадові підвищення, у цьому випадку, невеликі. Тим гірше, бо тут з корупцією дружить дріб'язковість.

Частина посадово-зарплатного дерибану чиниться на комітетському рівні, частина - на загально парламентському. І, якщо вже на те пішло, то й депутатська недоторканість має корупційну складову, позаяк встановлена самими депутатами. У кожному разі, корпоративна депутатська корупція наявна.

І ще питання: Верховна Рада борець чи розсадник корупції? Корпоративною має бути й відповідальність. А основною формою корпоративної політичної відповідальності є відставка (ще буває люстрація). У випадку парламенту, це дострокові вибори. Але ж і попередні парламентські скликання діяли аналогічно. Але це аргумент не на користь чинної Ради, а проти неї. Списочний склад цього скликання особисто мені імпонує, не думаю що його потенціал вичерпаний, і питання розпуску уже на порядку денному. Але воно туди невдовзі потрапить, якщо депутати не наважаться позбавитись усіх своїх пільг та привілеїв чи то у формі недоторканості, чи то у праві висмоктувати із пальця завищені посади та зарплати. Хибною дорогою, їдете панове.

Борис БЕСПАЛИЙ для UAINFO, 25.11.15