Коротенька історія до цього скріну:

400 років тому - дикуватим лубяним московитам обридло сидіти біля свого розбитого корита, бо якось Долгорукий приїхав і показав їм трохи нового життя. Оскільки самі вони зробити толком нічого були не здатні - то й почали до нас навідуватись на промисли.

Зрештою, їм так сподобалось наше все, що захотілось їм теж стати шляхетним європейським народом, а не босотою азіатською. Та оскільки вся Європа знала які народи європейські, а які ні - то вони вирішили просто присвоїти собі нашу назву, і історію. Просто тупо поцупити.

Для цього треба було небагато - просто все своє життя, життя своїх дітей, онуків і всіх всіх хто далі - невпинно брехати. Брехати своїм і чужим, всім навкруги, навіть собі. Брехати дико і безбожно. І знищувати.

Одним з родоначальників всього цього тотального дикого бєзпрєдєла, що триває й донині - був Петро І. Ця людина наклала тяжку анафему на Мазепу, що й досі не знято, вони й досі його проклинають. За його наказом, вирізано Батурин. Народ, він просто ВИРІЗАВ все місто, чуєте? Просто за те, що Мазепа не хотів, щоб ми плазували перед московитами й далі. Вирізав під нуль. Жінок, дітей... - всіх! В один день. Згноїв Могилянку, перетворивши її в облуплену бурсу. Вигнав з хат 200 000 правобережних українців і погнав у чисте поле на лівий берег, бо мало кріпаків лишилось після власного царювання...
Ну і т д.

Справу цього мудили в імперії успішно продовжували всі. А особливо відмітився - Джугашвілі (кличка - Сталін), який замутив найбожевільнішу, нечувану і безпрецедентну за розмахом бойню - голодомор українців. Вмирали мільйони, божеволіли - десятки мільйонів. І більшість з тих, хто вижив - лишився до кінця життя трохи не в собі.

Після цього експерименту над людиною справи у московитів по асиміляції - пішли значно краще і легше. Ті з українців, хто вижив - боялись і мовчали. А їх діти - мало що знали і покірно асимілювались.

Вже не треба було вирізати і витравлювати голодом, ну хіба що декого, і тихенько, мовчки, по чекістськи в сортірах. Бо нове покоління, НАРЕШТІ, сприйняло московську байку про адін народ і смиренно проковтнуло.

Так от
Голодомор, це був найжахливіший злам Нашого хребта.
Та я інколи думаю - хто безжальніше мудило - той хто наказав, чи той хто зробив?

А знаєте хто зробив, пане Філатов?
Зробив таварісч Петровський. Голова ЦВК (центральний виконавчий комітет) СРСР. Саме той, в честь якого названо місто Дніпропетровськ.
Саме той Петровський, що боровся як лев проти України і Центральної Ради Грушевського.
За особливі заслуги, як одного з самих обраних, його поховано в Кремлівській стіні....

Пам'ятник Григорію Петровському в Днепропетровську стоїть на Привокзальній площі міста

Асимільовані люди, що виросли в совку - відчувають внутрішній спротив до змін.

Вони - діти зламаних, нічого не знають про свій народ. Пустота. І їм чхати, бо так комфортно - жити в Дніпропетровську. Вони так звикли. З цим пов'язані приємні спогади дитинства, а все що було до них - вони просто не знають. І тому, вони не хочуть це змінювати. Не хочуть так само, як колись їх діди не хотіли, щоб так було як оце зараз...

Мабуть добре, що люди не живуть дуже довго... Бо якби Грушевський, який знав хто такий Петровський, дожив до цього посту українського мера українського міста Дніпропетровськ - він би з ганьби мабуть застрелився.