О 14-й год. приїхав до Меморіалу запалити свічку та вшанувати загиблих. І... О, Господи!.. Нікого з простих громадян, які прийшли з квітами, колосками та свічками й на 100 метрів не підпускають до місця спомину.

З усіх боків рамки металодетекторів, під кожним деревом розставили нацгвардійців, скрізь шастають удо-шники, сбу-шники, купа поліції.

Зухвало заявляють людям, що усі, хто не має запрошень або не входить до якихось списків, зможуть потрапити до Меморіалу тільки після 17-ї год., коли завершаться заходи з участю "керівництва держави".

При цьому організовано підводили групи зігнаних адмінресурсом вчительок та представників інших "трудових колективів" з заготовленими однаковими прапорцями. Тут же відкрито проводились переклички по списках. Вони абсолютно демотивовані й відсторонені. Відбувають. Одна з розмов цих каракатиць: "- Іра, дай хоть сценарій подивлюсь. - Нашо він тобі? Стій біля мене й нікуда не ходи, бо як махнуть, зразу й видвигаємось, відстанеш - не пройдеш, тоді всіх підставиш!"...

Звичайні ж люди, які прийшли за покликом серця, - хтось обурювався, хтось чогось чекав, хтось клав квіти й свічки просто на траву і йшов геть...

Чортів ти Потрох, разом зі своїми кириленками від культури та всією бездарною цинічною зграєю, що ти привів до влади на крові патріотів!.. Ви влаштували жахливе блюзнірство в День національної жалоби за мільйонами загиблих. Совка й лайна у вас не менше, ніж в папєрєдніках на жоден грам. А елементарної клепки ще менше. Як зауважив один дядько: "Такого й при Янику не було. Той раненько вінки поклав, пару слів сказав і змився". Слушно зауважив. Ви ж нині організували показуху на кістках і крові тих, до кого не маєте жодного відношення!

Це зухвалий акт зневаги як до загиблих, так і до усіх чесних свідомих громадян України, в першу чергу, киян, які йдуть і йдуть до Меморіалу, а там отримують відкоша, бо "мєсто нада свойо знать, барин з помочниками пожалують, тоді й вас пустимо, а зараз не вертіться тут під оглоблями".

Ця наруга не може забутись! Нехай настане завтра... Журналісти, громадські активісти, свідки того, що я описав, пропоную, хоча б висміяти публічно цих злиднів і примусити їх публічно вибачатись перед людьми. Віри ж їм все одно нема, тому хоч приниження - вже якась дія.

Ігор Пилипчук

"Уходітє вас нєт в спісках" - люди почули цю фразу не при вході в елітний клуб, а дорогою до Національного Меморіалу Голодомору.

Завдяки старанням "доблесної" державної охорони багато людей не зуміли нині вшанувати мільйони своїх земляків, замордованих в 1932-1933 роках.

Це неприпустимо!

Я з розумінням ставлюся до заходів безпеки на урочистостях за участю Президента. Особисто пояснював людям, чому треба проходити через безпекові рамки. Але я не очікував, що мені доведеться відвойовувати звичайним людям право пройти до Меморіалу.

Є місце і час, коли немає влади та всіх інших - коли є лиш українці, незалежно від їх статусу.

Четверта субота листопада і Меморіал жертв Голодомору є саме таким часом і місцем. Тому я робитиму все від мене залежне, щоб ганебні випадки обмеження доступу більше ніколи не повторилися.

Volodymyr Viatrovych