Президент України незабаром має розглянути петицію про позбавлення громадянства осіб, «що своїми публічними висловлюваннями чи діями пропагують злочинний сепаратизм, порушення територіальної цілісності та суверенітету України, (за наявності фактичних доказів)». Остання вже набрала більше 26 тисяч підписів українців.

З огляду на події останнього часу такий крок є затребуваним в суспільстві, адже передбачає конкретну реакцію держави на спроби фактичного руйнування суверенітету. Однак з формально-юридичної точки зору практичне втілення подібної ініціативи виглядає приреченим на неуспіх. Насамперед, тому, що це порушує Декларацію прав людини, яка гарантує кожному право на громадянство і забороняє примусово його позбавляти (ст. 17). Крім того, Україна ратифікувала дві конвенції, зокрема Конвенцію про скорочення безгромадянства та Конвенцію про статус апатридів, тому примусове відчуження від особи статусу громадянина не лише за сепаратизм, а й на будь-якій іншій підставі суперечить нормам міжнародного права.

Однак, попри юридичну суперечливість, такі заходи все ж можна виправдати послідовними і логічними аргументами. Перш за все, згідно з найпростішим визначенням, громадянство - це політико-правовий зв'язок особи і держави, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Тож, коли особа в односторонньому порядку відрікається від цього зв'язку, немає жодних причин для того, щоб держава продовжувала гарантувати цій особі права і дотримувалася своїх обов'язків перед нею.

Слід підкреслити, що в тексті зазначеної петиції пропонується позбавляти громадянства лише за доведений злочинний сепаратизм, а не за реалізацію права на сецесію чи самовизначення народів, передбачених нормами міжнародного права. Таким чином, хто не хоче виборювати самостійність, автономію чи особливий статус законними конструктивними методами, той має бути визнаний злочинцем, який загрожує державності, а не пересічним громадянином, з яким слід вести діалог, платити пенсію та забезпечувати інші громадянські права.

Зрештою, попри очевидну справедливість пропонованих заходів, Україна може використати інші шляхи боротьби зі злочинним сепаратизмом, аби не рівнятися на свого сусіда в знущанні над міжнародним правом. Для цього достатньо просто судити сепаратистів терористичного ґатунку за статтями кримінального кодексу. І якби система правосуддя була ефективною, зовсім не обов'язково, щоб у в'язницях сиділи вже не українські громадяни. Свого часу така практика існувала в Радянському Союзі, коли перед тим, як запроторити партійця до в'язниці, його позбавляли членства в КПРС. От і виходило, що комуністи в тюрмах не сиділи.

Нам же важливо не те, щоб номінально сепаратисти не були українцями за громадянством, а те, щоб вони фактично були покарані за посягання на цілісність і суверенітет України.