Цілий тиждень інформпростір ряснів претензіями Мініфраструктури до комітету транспорту Верховної ради. Що ж стоїть за цими артилерійськими наскоками? Претензія перша, або чому «провалили» законопроект № 0954?

Особистий пост у мережі Фейсбук Андрія Пивоварського від 26 листопада 2015 року повідомив про те, що ми, народні депутати, нібито, не «наблизили мрію про європейські дороги» на крок ближче». Завалили, кляті, урядовий законопроект 0954 котрий є реформаторським...Що ж, давайте розберемо «мрію» детальніше. Так от, проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування» був запущений в життям ніким іншим як М.Я. Азаровим. Він вніс його до сесійної зали у 2013 році. У нього була своя проста «мрія» - спекатися головного болю в частині ремонту державних доріг загального користування місцевого значення (яких, доречі, є 120,5 тис.км, а державного значення - 49,1 тис.км).

Себто, щоб прості громадяни не запитували уряд чому дороги на місцях погані - віддаймо частину їх до сфери управління обласних державних адміністрацій. Дідусь «Бімба» у цей момент не керувався жодними намірами щодо децентралізації, все було просто - забирайте і дороги і відповідальність за них та пробуйте господарювати. Принагідно слід зауважити, що на урядових засіданнях голови ОДА ще тоді висловлювали сумнів щодо передачі доріг у спосіб, котрий не передбачав джерел фінансування на роботи з їх ремонту та утримання. «Потім дамо!» гримали на них урядові чиновники. «Та ні, скажіть, яким ресурсом ми утримуватимемо та ремонтуватиме левову частку автошляхів, котрі й так в поганому стані?» в один голос заявляли тоді губернатори.

І дуже дивно, щоб не сказати - симптоматично, що міністр уряду Яценюка діє таким самим способом і за такою ж логікою, як його попередник з уряду Азарова. Вірус Азірівщини, очевидно, і далі блукає урядовими кабінетами...

Як би там не було, парламент VII та VIII скликання, в якому маю честь працювати, ці питання почав вже замість голів ОДА формулювати до уряду і профільного міністерства. Останнє наполягало власне на «азарівській» редакції в частині ресурсу на ремонт доріг, що передаватимуться на місця. Депутати натомість, вимагали вказати Державний дорожній фонд як джерело спеціального фонду держбюджету і механізм відрахування субвенції на місця на утримання доріг, котрі передадуться згідно 0954. Себто, скільки коштів відійде разом з дорогами на їх ремонт і утримання на місця. Для бажаючих розібратися у механізмі - читайте законопроекти за реєстраційним номером 2724 та 2725 . Далі було як у Ільфа і Петрова у «Дванадцяти стільцях». Мінінфраструктури гнув - «давайте спочатку «гроші», або 0954..» а депутати торочили про «стільці» або 2724 та 2725.

Знаючи про наміри Мінфіну не зовсім, скажімо так, толерувати створення спецфонду на дороги, народні депутати навіть прописали у прикінцевих положеннях 0954 таке: «Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та вводиться в дію одночасно з набранням чинності законом України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо створення державного дорожнього фонду України». Проте, з метою впевнитися, що «голос розуму» з 2724 та 2725 буде почутий дійсно розгляд проекту 0954 у другому читанні було відкладено до голосування у першому читанні проектів 2724,2725, які з викладених вище причин, «відстають» за регламентом .

Знову дозволю собі процитувати Міністра інфраструктури: «Українці в очікуванні якісних доріг!». Депутати теж за це... От тільки - спочатку гроші на дороги, а тоді їх передача. Бо не хотілося б за кілька років бачити переважну більшість державних доріг загального користування місцевого значення такими як на фото нижче.

Ну думаю, хто захоче розібратися чому так сталося з 0954 - відповіді в кількох абзацах вище вже знайшов. Тому вся ця метушня навколо «якісних» за версією автора вищевказаного посту доріг - це всього-на всього, погано приховане шулерство, основна мета якого - скинути на місцеву раду свою відповідальність.

Претензія друга, або аеропорт «Львів».

«Депутати ВР хочуть на посаду директора ДП «Аеропорт Львів ім.. Д.Галицького» свою людину!» - такий заголовок на Укрправді та ще й в топі, хоч і на вихідні кинувся в очі багатьом. Претензій до видання немає - друга думка дотримана, заголовок як хотів замовник, а от по суті... Історія участі депутатів транспортного комітету та Мінінфраструктури в питанні львівського аеропорту почалася аж ніяк не в суботу 28.11.2015, коли про це, цитую, повідомив «співрозмовник з Міністерства економічного розвитку і торгівлі» . Все набагато складніше.

Ще за міністра Бурбака саме депутати довго звільняли але таки домоглися свого в частині звільнення одного з топів Бориса Колеснікова, типового «донецького», директора на той час аеропорту Гонтарєва Р.П. І вдалося це після доброї порції тиску з усіх боків, в тому числі трудового колективу. Нова команда, котра прийшла за протекцією з МАУ нічим себе не проявила. Радше навпаки - робила все можливе, щоб Львівський аеропорт простоював, літали рейси лише одної фірми. Ну, так треба було тим хлопцям. Багато було зроблено тиску на усім вже відомого голову Державіаслужби щоб змінити і цих «врєменщиків» від авіації. До-речі, ще один наслідок діяльності тієї ж команди - фактичне припинення діяльності в Україні чи не єдиного лоукоста - компанії «Віззейр». Зі скандалом, котрий дуже серйозно підхопив і втілив Саакашвілі з одіозним Антонюком, настали чорні дні і для цієї команди у стінах львівського летовища. Проте, навіть активна позиція Комітету ВРУ з питань транспорту щодо запровадження «відкритого неба» та наполегливість на здійсненні відповідних рухів Державіаслужбою та Мініфраструктри задля його запровадження не завадило менеджменту середньої ланки, орієнтованому на панів Кауфмана і Грановського, «втримати» ситуацію. Рейсів не побільшало, лоукостери так і не зайшли, літають лише ті ж таки літаки відомої структури.

Мало? Йдемо далі. Що мав би робити у цій ситуації Мініфраструктури? Оголосити прозорий конкурс і якнайшвидше заповнити вакантну посаду людиною, котра здатна покращити ситуацію. Конкурс дійсно проводять, проте... Його умови змінюють тричі, аж доки їх («кваліфікаційні вимоги») не виписують під правильного кандидата.

Судячи з рішення так званої Постійно діючої комісії Мінінфраструктури (до складу якої входить аж один спеціаліст авіаційної галузі, працюючий на посаді головного спеціаліста відділу) та номінаційного комітету при Мінекономпрозвитку - під ту ж таку поважну фірму, яка на дух не переносить чужих, і вже довела, що не готова впроваджувати «Відкрите небо». Не кажучи вже про те, що менеджмент останніх півтора року абсолютно не приклався до вирішення ряду інфраструктурних проблем летовища. На відміну від того ж таки менеджменту і управлінських рішень у Одесі та Києві.

Що мали зробити у цій ситуації народні депутати, члени транспортного комітету? Коли неозброєним оком видно було як умови конкурсу виписують під потрібну людину? Правильно - офіційно на засіданні прийняти рішення комітету направити до Міністерства та Прем'єр-міністра України звернення з фактами, що свідчать про непрозорість проведення конкурсів, з вимогою скасувати результати конкурсу на гендиректора «Міжнародний аеропорт Львів ім. Д.Галицького і провести новий і прозорий відбір кандидатів на посади гендиректорів. Що і було зроблено. Мої колеги різкіші в оцінках, звісно, але мушу тримати саме офіційну позицію.

Після ознайомлення із планом реформування аеропорту, який за умовами конкурсу був наданий переможцем конкурсу, я пересвідчився вірності припущень, так як він не містить індикаторів його виконання та конкретних показників, які мають бути досягнуті, не містить жодної згадки про експеримент «Відкрите небо»!

Що буде далі?

Добре знаю як буде з 0954. Мусимо побачити реальний фінансовий ресурс під ті ділянки котрі Укравтодор скине з себе на плечі ОДА. А от з летовищем... Все складніше, норми КзПП ось ось почнуть діяти і все таке. Та все ж разом з колегами по комітету з питань транспорту ВР вважаю, що Прем'єр-міністр, Мінінфраструктури та Мінекономрозвитку повинні прислухатися до рекомендації Комітету ВРУ та провести новий, прозорий, відкритий та професійний конкурсу, умови якого не змінюватимуться «під людину» а будуть такими, котрі дозволять обрати реального професіонала. Сподіваюся, що напередодні звіту уряду 11 грудня наш заклик буде почуто.