Якщо ви ще не бачили це відео – подивіться. У мене сльози нагорнулися...

Не для всіх це очевидно, але це - продовження історію про Гейропу, яку наше суспільство не хоче пускати до себе в дім.

А неочевидно це лише тому, що ми - дико ксенофобне суспільство. Такі традиції нам заклали за часів СРСР. Коли інакші - завжди мали бути ізольовані лише через те, що вони інакші. Радянський союз був країною однакових людей. І фізично, і ментально, і фізіологічно.

Те, що на відео - це один з метастазів СРСР. Я щиро вірю, що ми здатні через це переступити.

Хоча це й буде непросто для багатьох. І багато хто й досі хоче відгородитися стіною: від українців з вадами, так само як і від моносексуальних пар. Багато хто щиро вважає, що краще не помічати їх існування, ганебно ховаючи голову в пісок.

І саме тому - не лише для таких дітей, але і для всіх нас - важливо щоби такі діти були у суспільстві. Були поруч з нами. Жили життям. Адже серед них, до речі, є дуже багато талантів! Щоби ми навчилися сприймати їх такими як вони є, не ставили перед вибором - "змініться або зникніть".

І саме в цьому полягає євроінтеграція.