Я противник проведення позачергових парламентських виборів у 2016 році. Але не з політичних міркувань, а з чисто практичних. 

По-перше, де обіцяний під час Революції гідності новий закон про вибори до Верховної Ради України на пропорційній основі зі преференціями (відкритими списками)? Пригадується, хтось начебто хотів прийняти подібний закон ще на першій сесії парламенту; зараз уже завершується третя...

По-друге, чи усвідомлюємо ми, що запровадження нової виборчої системи не є рівноцінним умиканню електричної лампочки і що для цього потрібен перехідний період для напрацювання як мінімум: а) достатньої підзаконної нормативної бази, б) навчання потенційних учасників виборчого процесу і в) серйозної модифікації ЄІАС "Вибори"? 

По-третє, чи розуміємо ми, що в разі залишення існуючого виборчого закону (за пропорційно-мажоритарною виборчою системою) за умов окупації АР Крим та міста Севастополя, а також війни на Сході України ми не зможемо обрати всіх 450 народних депутатів України і не дорахуємось щонайменше 30 нардепів? Це ще дуже оптимістичний прогноз. У цьому зв'язку виникає наступне запитання: цей чинник спрощує чи ускладнює процес формування коаліції у ВР Україні, а в подальшому – стійкого Кабміну?

Як один з організаторів виборчого процесу хочу почути відверті відповіді на конкретні практичні запитання. Безвідносно до політичних симпатій чи антипатій, що є винятковою монополією виборця.