Як завжди – трохи непопулярного...

Два роки тому почалася героїчна і безкомпромісна Революція гідності, яка змінила Євромайдан, до якого в мене специфічне ставлення.

Я, як і інші, теж обурений, що винні в кривавих подіях – не покарані. Але я хоча б розумію, чому це сталося(. Не було судової реформи, а значить, в Україні серед традиційно продажних суддів просто немає тих, хто готовий винести бандитам із високим "дахом" небезпечний для свого життя вирок(.

Не розумію іншого... Під час протистояння на Майдані лідери опозиції отримували від своїх симпатиків у МВС інформацію про плани силових дій Захарченка-Януковича, більше того – домовлялися, як уникнути результативності таких дій.

Припустімо, десь за годину до початку штурму в ніч із 10 на 11 грудня (битва темних і світлих шоломів) ми були попереджені. Без того ми б точно не встигли мобілізувати найближчі резерви. Точно знаю, що то (попереджувальники) були не сержанти і не лейтенанти... Чому ми так і не почули цих імен? Чи не вийшло так, як могло би бути зі Штірліцем, якого просто могли розстріляти червоноармійці, увірвавшись до якогось звільненого об'єкту?

Симпатики Майдану в міліції були. Вони теж ризикували. Вони врятували своїми діями не одного з нас, але ніхто так і не назвав нікого з цих людей... Шкода! Я хочу, щоб ми знали ВСЮ правду про ті криваві героїчні події.