Криза сучасної науки, як і суспільства в цілому в значній мірі визначається все більшим поширенням панування практики над теорією, емпірики над фундаментальними дослідженнями, тактики над стратегією. Постіндустріальне суспільство стає все більш прагматичним.

Вигода, зиск отримання максимального прибутку вимагають спрямування грошей не на фундаментальні, а на технологічні дослідження. В найбільшій мірі це стосується суспільних наук.

Як мінімум вже 50 років ніхто не спромігся висунути суспільну теорію розвитку людства в ХХІ ст. Однак, немає нічого практичнішого, за гарну і правильну теорію. Панування практичних підходів призводить до того, що влада бореться з наслідками, а не причинами негативних явищ у суспільстві. Людей стратегічного мислення практично "з трави не видно".

Тому у світі невпинно наростать деструктивні явища. Чому психічно здорові люди беруть до рук зброю і стріляють в незнайомих їм людей на вулицях, у школах, на стадіонах? Наука відкидає існування безпричинних явищ. А ви десь чули, щоб якийсь лідер в США, Франції, Норвегії чи тим більше в Україні після чергової стрілянини на квартирах чи на вулиці виступив перед загалом і пояснив причину цього явища?

У США, Франції, Норвегії хоча б виступають президенти і премєр-міністри і обіцяють навести порядок. У нас взагалі ніхто не виступає. Нічого сказати? Мабуть. А ситуація як у світі, так і в Україні загрозлива. В чому ж тоді справа?

На мою думку, справа в тому, що як у науці превалює практика над теорією, так і в нинішньому суспільстві панує концепція переваги демократії над справедливістю. Справедливість має бути теорією, ідеологіє, стратегією, а демократія практикою. В нинішній Україні немає справедливості. Ні для абсолютної більшості людей, ні для корінної нації в цілому.

Вони очевидно пригноблені соціально-економічно і національно. Це хіба що останньому кроту не видно. А раз так, то буде неминуче наростати спротив.