Скільки б не було створено різноманітних антикорупційних бюро і комітетів вони не принесуть помітної користі до тих пір, поки ми не почнемо серйозно працювати там, де корупція бере своє коріння.

Вчора на одному культурному заході я говорила з дочкою друзів. Вона вчиться у сьомому класі і ми встигли потеревенити про купу важливих речей: натуральну косметику, хлопчачі дурниці, модні тенденції. Своїм ходом розмова дійшла і до успіхів у школі. Семикласниця з гордістю розповіла, як на днях у них в класі писали контрольну з біології і пів класу успішно списали у неї, тому що в біології вона "реально шарить ".

І тут я подумала про цікаву штуку. Даючи списувати, розумні діти закладають міну під своє майбутнє. Вони допомагають лінивим і нерозумним отримати оцінку вище, ніж ті заслуговують. І як наслідок, ось ці ліниві і нерозумні отримують оцінку вище, ніж заслуговують. А потім ці ліниві і нерозумні отримують великий шанс вступити до ВУЗу, закінчити його (так само списуючи) і отримають диплом про компетентність, якій вони не відповідають. Оскільки, як правило, вони тверезо оцінюють свою некомпетентність, то намагаються після закінчення університету зайняти усякого роду адміністративну посаду. Ті хто не встиг сховатись за папірцями, тихо йдуть шкодити "в поле": лікарями, вчителями, міліціонерами, будівельниками. При тому, що це не поодинокі прояви, а цілком системні. У тій же мірі в якій системно і масово відбувається списування. Крім того, що неуки некомпетентні у них ще й порушений зв'язок "праця - досягнення", адже один раз зрозумівши, що можна успішно паразитувати на інших, вони роблять це до кінця життя. А потім підростаючи, розумні і талановиті зіштовхуються з легіоном бездарних, але "хитропопих" (я обережно, бо певно й діти читають) чиновників, лікарів, міліціонерів, вчителів і їм доводиться або емігрувати, або братись за покришки.

Цікаво, що той, хто не дає списувати, робить безперечно поганий вчинок в очах інших учнів. Ми поколіннями живемо в парадигмі протиставлення державі. Держава для нас - експлуатаційна надбудова. Порядна людина у нашому розумінні має боротись з державою, як зі злом. Так у школі спільність учнів протиставляється вчителю, як представнику влади. Багатьма дітьми школа сприймається не як місце для розвитку, а як те, чому в міру зусиль варто протистояти. У цьому контексті давати списувати- це підтримувати "своїх" у боротьбі із системою. І засвоївши цей урок ми живемо далі із збоченим уявленням про державу.

Що ще у нас є в школі крім повального списування? Спільним є завищені оцінки тим учням, які приходять до вчителя на додаткові платні заняття. Оцінки не за знання, а за участь у заходах, потрібних вчителю. Також особливе відношення до дітей корисних батьків. Учні отримують в школі не лише формальні знання, вони так само вчаться тому, як функціонує суспільство. Вони мотають усе на вус. Таким чином, ще в школі закладається база, яка дозволяє корупції бути соціально прийнятною нормою .

Отже, боротьбу з корупцією треба починати зі школи. Перш за все, користуючись такими інструментами як роз'яснення. Потрібно доступно пояснити дітям про механізми корупції, її причинах і проявах. Потрібно розповідати їм не про абстрактні прояви, а про корупцію з якою вони зіштовхуються у житті. І важливо пояснити, як ця корупція шкодить їхньому майбутньому.

Не думаю, що таким поясненням мають зайнятись вчителі. Скоріш за все, таке заняття правильно організувати і проводити стороннім людям, які мають моральний авторитет. До прикладу може волонтери чи ветерани АТО.

Зрозуміло, що ця робота не приведе до блискавичного ефекту. Але грамотна взаємодія зі школою потрібна нам, якщо ми хочемо отримати якісні зміни в суспільній свідомості. Саме в реалізації такої програми мені бачиться реальний шанс впоратися з корупцією.