Вчора у сміхтоворно малому інтелектуальному Кримнашу стався мікроінсульт. Приїхав черговий барин з маскви, якийсь там режисер, какойтотам Сокуров. Щось там знимав. Рускій, значит свій.

Всі знали заздалегідь що у таких випадках говорять на "творчих вечорах" однообразні пореченкови, сухорученкови та наташокорольови.

А цей почав з місця в кар'єр. Крим ми подло отжалі, рускім пазор, за данбас іще отвєтім і перед богом і перед міром, українці нам не брати, а сусіди (яких ми расіянє тягали за носа своїм братством) і в тому дусі. І так про все.

Зал ох*ївав. Зал терпів. Зал сподівався, що це дурний сон і зараз він скаже, що пожартував.

Виносу тіла режисера так і не сталося, але прикримлена інтелігенція розійшлась бухтєть куди ми катимось. Назавтра вже кільканадцять колективів готують гнівні спічі на тему, з ким ви мастера культури.