Становище України краще, ніж наприкінці минулого року, але тепер головна загроза країні - не Путін, а корупція і небажання політиків провадити реформи

Ми входимо в 2016 рік з Мінськими угодами, як з валізою без ручки. Нічого принципово нового в цьому напрямку нас не чекає. Найбільша моя надія, що навряд чи Путін на тлі того, що відбувається зараз - з його авантюрами, Сирією, санкціями - може дозволити собі масштабне вторгнення в Україну. Про це у своєму блозі  на сайті "Новое Время" написав  Олег Рибачук.

Але набагато більше мене турбує інший сценарій, про який, зокрема, писало агентство Bloomberg: українські політики можуть зробити те, що не вдалося Путіну, і розвалити країну зсередини.

Події минулого тижня у Верховній Раді показали, що все йде по-старому: вночі, перед Новим роком, ми голосуємо за закони, демонструємо готовність до компромісів. Але другий за володарюванням ворог України - корупція - все ще відчуває себе набагато краще, ніж російська агресія. Російська агресія зустріла дуже серйозний опір, війська противника зазнали відчутних втрат. Про шкоду, завдану корупції, говорити поки рано.

Тож ми перенесемо проблеми мінського формату і корупції на наступний рік. Звичайно, сьогодні ми у значно сильнішій позиції, ніж були на момент підписання Мінських угод. Це потрібно визнати. Але загроза того, що ми знову зіграємо в нашу улюблену гру «не втратити шанс на втрату шансу», на жаль, залишається.

Однак, у майбутнє я дивлюся з оптимізмом: мені подобається те, наскільки зріс вплив активного громадянського суспільства, так само як і наших американських і європейських партнерів, на українську владу, яка за інших обставин реформ не проводила.

Наша позиція сильніша, ніж наприкінці минулого року. Крім того, потрібно відзначити, що в Україні кризи і загострення майже завжди відбуваються восени-взимку. Якщо ми проходимо осінь, і вершину вулкана не знесло, то наступний період, весна - це час активності без вулканізму, але з готовністю громадян брати участь у різноманітній активності. На весну ми, як суспільство, входимо з темою боротьби з корупцією.

Антикорупційна тема в Україні зараз стає домінантною. Зрозуміло, на ній будуть піаритися; багато політиків будуть намагатися пройти на гребені війни, але в даному випадку я це тільки вітаю. Тому що суспільство приковує увагу до цієї теми і тепер, крім риторики про те, що корупція - це погано, піде збір фактів та доказів, які буде неможливо замовчати; преса у нас не монополізована, тож утримати певну інформацію не вдасться нікому; антикорупційні органи створено.

Думаю, навесні антикорупційні органи повинні почати видавати результат. Так би мовити, повинні зійти первоцвіти антикорупційної діяльності. У новостворених органів є 2-3 місяці - довше ніхто чекати не буде - щоб продемонструвати вражаючі результати. Отже, думаю, весна для нас буде дуже цікавою.

Ми повинні побачити зрушення, чимось подібні до того, коли після захоплення зеленими чоловічками нашого Криму і приходу тисяч «руссо туристо», що зривали наші прапори, в інші регіони України, коли здавалося, що по країні йде чума, свинячий грип, від якого немає ліків, з'явилися добровольчі батальйони.

Таке ж відчуття було щодо корупції - але тепер, сподіваюся, що з нею зроблять те саме, що добровольчі батальйони зробили з російською агресією. З'являться зони опору, відбудуться локальні перемоги, суспільство буде поводитися осмислено.

Звісно, відбудеться і політична активізація. Схоже, навесні очікувати дострокових виборів не доводиться (і слава богу), ця перспектива переповзає на осінь, якщо українські політики не зрозуміють, що потрібно створювати соціальні ліфти і реагувати на настрої в суспільстві.

Тому наступний рік буде традиційно цікавим, але для мене це буде - пам'ятаєте, в радянські часи любили оголошувати новий рік «роком чогось там» - для мене це буде рік боротьби з корупцією. І саме в цьому напрямку у нас повинні бути не фестивалі, декларації, флешмоби або суспільно-політичні рухи, а реальні результати. І на це є дуже серйозні шанси.