Свідомі громадяни, які захищають гуманітарні засади державності і піднімають питання функціонування державної мови у збройних формуваннях, дуже часто стикаються з підступною маніпуляцією, яка декого збиває з пантелику.

Їм наполегливо (у гранично грубій формі) рекомендують відправитися в "зону АТО", в окопи і там "учіть наших рєбят укрАінскаму язику". До таких прийомів зазвичай вдаються або диванні інтернет-тролі, чия робота організована певними політичними силами (від Кремля до наших доморощених творців політичної нації), або люди, що дійсно побували на фронті (волонтери, бійці), але пов'язані з певною політичною (олігархічною) групою, яка має достатні ресурси, щоб розкручувати медіа-персон, які авторитетно будуть генерувати потрібні їй месиджі.

Пасувати перед подібними випадами за жодних умов не можна, бо питання функціонування державної мови в воєнізованих формуваннях напряму пов'язане з питаннями нашої безпеки та існування нашої держави і соромитися його піднімати та активно педалювати - собі дорожче.

Іти в окопи, лізти під руку бійцям і офіцерам та пропагувати серед них державну мову - це абсолютно невірний шлях, на який нас свідомо провокують. Армія - закрита, вертикальна структура, яка наказам і пропаганді "збоку" (незалежно від їхнього змісту) підкорятися не повинна. Мовну політику у збройних формуваннях проводить вище керівництво. Над вищим керівництвом стоїть Головнокомандувач і МО/МВС.

От до них і треба апелювати (через активне обговорення і підняття цієї теми в публічному просторі), бо це - відкриті позиції. Головнокомандувача ми обирали всім миром, а МО/МВС затверджується і знімається ВР, де сидять наші обранці.

Якщо вище військове керівництво не здатне змусити особовий склад дотримуватися пунктів статуту - значить, воно не здатне навести лад у ввірених йому структурах. Армія, де немає дисципліни, має обмежену боєздатність. А від боєздатності збройних сил залежить безпека кожного громадянина нашої держави. Якщо вище військове керівництво не переймається тим, що в умовах, коли агресор вимагає в нас запровадження другої державної, купа його підлеглих фактично виконує вимоги агресора і використовує мову окупантів де-факто як другу державну - значить вище керівництво само не знає за що і навіщо воно воює. Керівництво, яке не розуміє сенсу і цілей війни, не розуміє ролі гуманітарних засад державності, здатне лише конвульсивно відбиватися від атак супротивника. Про перемогу в такому разі мріяти не доводиться.

Тому що б там не волали (свідомі і ситуативні) союзники Путіна, противитися русифікації збройних сил та інших воєнізованих формувань ми маємо виключно з міркувань власної безпеки.