Як на мене, одна з найбільших ідеологічних проблем сучасної України - невідповідність реального статусу нашої держави як найбільшої європейської, та тотального панування у ній уявлень про світ рівня дрібного хутору.

Фактично, у новітній україно-російській війні абсолютна більшість українців мислять себе об'єктом іноземних геополітичних ігор. Всі лише чекають, як "добрі іноземці" переможуть "злих іноземців", і безкоштовно нам все повернуть. І ще дадуть чогось " додатково".

Подібна логіка була б раціональною, якби ми були дрібною державою калібра Словенії (нічого не маю проти шановних словенців, я просто про масштаб).

Для них, справді, єдина можлива геополітична лінія - знайти чиєсь "плече" та "тулитися" до нього.

Але Україна, повторюю, найбільша у Європі держава. Вона просто не може собі дозволити бути об'єктом, бо просто так від неї жоден світовий гравець не відмовиться.

Ми занадто великі, аби з нас просто зробити буфер.

Ми занадто великі, аби нас просто розміняти на щось дріб'язкове.

Ми занадто великі, аби просто зафіксувати стан справ.

Скільки тривала остання війна в Грузії? Скільки в Україні?

З цього слідує, що проблеми України не можуть бути вирішені простими домовленостями "світових гравців". Вони можуть змагатися досить довго. Але чи потрібно це нам?