Напередодні Старого Нового року (у ніч з 13 на 14 січня за новим стилем) відзначають Щедрий вечір. Безумовно, що у цьому святі ми знаходимо залишки дохристиянських традицій, їх досліджувала велика кількість етнографів, спробуємо розмовісти і ми - редакція UAINFO.

Християнська церква 13 січня відзначає день преподобної Меланії. У сучасній народній традиції ці два свята об'єдналися. Тепер вони називаються Щедрий вечір і свято Маланки

Історія преподобної Меланії Римлянинки сягає кінця ІV - початку V століття від Різдва Христового. Народилась Меланія в сім'ї римського сенатора. Коли батьки померли, вона успадкувала величезне багатство. На той час її виповнилося 18 років, а її чоловікові Апініану - 24. По смерті дітей благочестиве подружжя приймає обітницю служби Господу. Вони розпродують своє майно і на ці кошти опікуються бідними, вдовами, дітьми-сиротами.

Меланія заснувала декілька жіночих та чоловічих монастирів. ЇЇ життя - приклад покірності волі Божій, вірному служінню Богоугодним справам та впровадженню християнської віри серед різних народів. Похована свята Меланія в м. Елевферополі у Палестині 13 січня (31 грудня ст. ст.) 439 року. Це місто знаходилось між Ієрусалимом і Газою. Зараз зруйноване внаслідок безперервних війн на Близькому Сході. 

Свято Маланки - покровительки молодих дівчат - увійшло в календар українців десь у середині ХІІІ століття. Більш того, самі святкування та обряди асимілювали із язичеськими різдвяними обрядами, пов'язаними із богинями домашнього вогнища і опікунками жінок. 

Існують територіальні відмінності в ідентифікації та назві цих свят. Так Велика (Наддніпрянська) Україна та Гуцульщина святкують Щедрий вечір та Маланку як одне із дванадцятиденних різдвяних свят із традиційними обрядовими дійствами (дівоча та парубоча Маланка та дитяча Коза, юначі та дівочі щедрування). На території Галицького Поділля свято не відзначається, бо Щедрим вечором називається другий святвечір напередодні Водохреща. А на Наддніпрянській Україні другий Святий вечір називається Голодною кутею, або Богоявленське надвечір'я. 

Народні традиції на Щедрий вечір

Зимовий день короткий. Незадовго по обіді починає темніти і молодь збирається на забаву. Тепер, у ХХІ столітті, етнографічні постановки у великих і малих містах сприймаються як екзотика. Та в багатьох селах це все ще духовна потреба етнічного українства ідентифікувати себе як унікальну націю з неповторною і самобутньою культурою. Архаїка Щедрого вечора - ніби двері у інший світ, які от-от зачиняться, якщо не запам'ятати пароль - українські щедрівки та колядки. 

Родиною молилися, сідали за стіл, приготувавши дев'ять основних страв, відмінних за своїм складом у різних місцевостях, але обов'язково була присутня кутя, пироги та узвар. Пироги на Щедрий вечір пекли у печі (з м'ясом, яйцями та цибулею, з капустою та картоплею) або смажили на олії. У великі миски їх накладали гіркою як символ достатку родини. Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу» описує обрядодію замовляння багатства на наступний хліборобський рік. Обряд полягав у тому, що батько «ховався» за мискою з пирогами, всі присутні удавали, ніби його не бачать. А батько говорив, закликаючи добрих богів на допомогу: «Дай, Боже, щоб і на той рік ви мене не бачили!» Така обрядодія на народні хліборобські свята повторюється декілька разів на рік: на Щедрий вечір, Масляну і на Спаса, коли печуть пироги із борошна нового урожаю. 

Далі родина вечеряла, приймала щедрівників великих і малих, вітала з іменинами Меланок, в ХІХ - на початку ХХ століття в Україні це ім'я дуже популярне, і опівночі зустрічала Старий Новий рік, бажаючи одне одному щастя, здоров'я на многії літа або хоча б на наступний рік.

14 січня, через тиждень після Різдва Христового, увесь християнський люд святкує Новий рік за старим стилем. Тому в народі це свято називають Старий Новий рік. Напередодні свята у церквах відправляється вечірня служба, під час якої згадують імена тих, хто народився чи помер минулого року.

Перший день Нового року співпадає із святом Василя, яке дуже шанують християни. Народився Святий Василь у м. Кесарії Кападокійській. Він був надзвичайно обдарованим, ще в молоді роки став видатною людиною серед учених мужів - християн. Його товаришем був Григорій, названий пізніше Богословом. Після закінчення навчання обидва вирішили присвятити своє життя служінню Богові. Заснувавши монастир, святі Василій та Григорій написали «Статут чернечого життя», якого й досі значною мірою дотримуються ченці.

Свій статок святий Василій витрачав на бідних, на заснування лікарень та притулків для знедолених, а вільний час присвячував добрим справам, щоб допомогти тим, хто опинився у скруті. Саме йому належить вислів: "Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі". Помер Святитель 14 січня 378 року, тому саме цього дня у храмі відправляється урочиста служба на честь Василія Великого.

Які ж традиції святкування Старого Нового року? Головна людина цього дня - перший посівальник. Він - перший «полазник», який приносить до оселі щастя. Найкращими «полазниками» вважаються молоді особи чоловічої статі, а недобра прикмета - якщо першою до хати завітає немічна бабуся.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа - посіяти треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей:Як правило, якщо у родині є Василь, то усі з'їзджаються до іменинника на святковий обід. Багатий стіл, весела розмова та різні зимові забави супроводжують це свято. А ще коляди із щедрівками, вистави самодіяльних акторів із Маланкою та Козою справді роблять цей день неповторним та чарівним, наповненим українською поетикою різдвяних свят.

На здоров'я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, - жито, пшениця, усяка пашниця... Дай, Боже!

Засівали зазвичай зерном:

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всіляка пашниця.
Зверху колосиста,
Знизу корениста.
Будьте здорові,
Будьте багаті.
Усіх з Новим роком!
Усіх з новим святом!