Український уряд не поспішає створювати умови, за яких заробітної плати було б достатньо, щоб людина могла заплатити за комунальні послуги і не просила допомоги у держави. Система субсидій просто фінансує монополії, тому тарифи на комунальні послуги не вигідно зменшувати.

Чому уряду вигідно заганяти громадян оформляти субсидії?

З особливою гордістю прем'єр-міністр говорить про те, що 5, 4 млн українських сімей отримують субсидії, хоча насправді особливо пишатися нічим. 5, 4 млн сімей - це майже третина населення. У середньому по Україні склад сім'ї - це три людини. Тобто кожен третій українець зі своїми доходами не може в цій країні оплатити навіть комунальні послуги, він загнаний за межу виживання.

На будь-яку інформацію можна дивитися по-різному в залежності від того, як її подати. Яценюк подає субсидії як досягнення уряду, який зміг забезпечити малозабезпеченим сім'ям можливість оплачувати комунальні послуги. Якщо ж подивитися очима звичайного споживача, то вже третій рік уряд не створює умов, при яких заробітної плати було б достатньо, щоб людина могла самостійно заплатити за комунальні послуги і не просити допомоги у держави. Це питання бідності. Люди не здатні платити за комунальні послуги, тому доводиться давати їм субсидії.

Чому уряду вигідно заганяти громадян оформляти субсидії? Чому не зменшити тарифи на комунальні послуги? Тут є причинно-наслідковий зв'язок, який полягає в необхідності повернення до дотування з Державного бюджету державних монополій, що надають комунальні послуги. Зараз це відбувається за рахунок субсидій. Тобто, якщо раніше прямі дотації з бюджету відправлялися на рахунки «Укренерго», «Теплокомуненерго», «Нафтогазу», то тепер - це умовна адресна субсидія, яка виділяється на людину. У той же час людина не користується цими грошима, а нарахована сума перераховується тому, хто надає послуги. Відповідно, якщо зменшувати тарифи до рівня, який людина зможе погасити, то знову-таки підніметься питання рентабельності тих, хто надає комунальні послуги.

Торік Верховна Рада прийняла поправку до законодавства, згідно з якою не допускається прийняття тарифів нижче економічно обґрунтованих. А економічно обґрунтовані тарифи включають в себе виробництво послуги й інвестиційну складову для монополіста виробництва на території адміністративно-територіальної одиниці. Іншими словами, у нас виходить замкнуте коло. НКРЕКП не може образити монополістів у сфері комунальних послуг і встановити тариф нижче економічно обґрунтованого, бо є закон. Однак при цьому розуміє, що такий тариф населення через бідність не заплатить.

Відповідно, відкидаємо питання бідності населення, викидаємо питання НКРЕКП, і виходить, що ця система субсидій просто фінансує монополії на рівні їх рентабельності і прибутковості. Люди тарифи заплатити не можуть, а підприємства ображати не можна. Тому придумали активно роздавати субсидії. Чим більше людей оформлять субсидії, тим більші видатки Державного бюджету.