Ці й інші фото зроблені у книгарнях Польщі.

Поляки читають польською, тому в Польщі більшість книжок – рідною мовою поляків, а не мовою іншої країни, як це в Україні.

Тобто, податки із цих книжок ідуть у польську скарбницю. Перекладачі на польську мають роботу, також мають роботу актори, які начитують ці книжки на аудіо. Мають роботу всі, хто продає ці книжки. І Польща, як країна не має тих, хто вважає іншу мову, окрім польської, мовою міжнаціонального спілкування у Польщі. Ніхто там не доводить, що він щойно приїхав з Німеччини, Росії чи України, чи Чехії і тому йому можна не знати мови місцевого населення. Усі говорять польською.

В учителя чи завуча школи не виникне думки, що на перерві у школі можна користуватися іншою мовою, ніж польською. Таку людину там би сприйняли би за божевільну. В Україні вважають нормальним, що в україномовній школі вчителі на перерві говорять мовою іншої країни. Щодня лише з одного складу однієї мережі книгарень виїздить по книгарнях 15 тисяч назв книжок. Це ринок, створений повагою поляків до своєї мови і культури. Мова – чинник бізнесу, чинник безпеки. Не фольклор у спеціально відведених місцях, а держава, комфортна і безпечна для усіх, хто у ній живе і її поважає.