"Сиди на березі річки і чекай, поки повз тебе пропливе труп ворога"

Колись Дмітрій Дзиговбродський був простим дніпропетровським ватніком, який ненавидів Україну до запаморочення. Потім став блогером-путіністом, багатослівним і пафосним, назвався Dadzi. Його нав'язливою ідеєю було знищення України - він передрікав її розвал і крах у кожному другому пості. Серед інших ватних блогерів вирізнявся абсолютною вірою у мудрість Путіна і його "хитрий план", любов'ю до СРСР і агресивним оптимізмом - от-от, вже завтра-післязавтра, Московія всіх переможе.

Він уважно моніторив українский інтернет, чудово знав про "нациста Різниченко" і регулярно нагадував про себе. Я банив його в ЖЖ, банив в фейсбуці, банив всіх його віртуалів - але він проривався в коментарі і особисті повідомлення, погрожував мені і моїй сім'ї, згадував про мене у своїх публікаціях. Це було не страшно, але дошкуляло. Гавкає здалеку, сука, - думав я.

Я не відповідав йому, бо не люблю бокс по переписці, але мовчазну злість накопичував. І коли минулого місяця я дізнався, що Дзиговбродський, після якихось мутних історій у Москві, куди він був утік після Майдану, несподівано пересварився зі своїми колишніми друзями і приїхав у Луганську область, де вступив у сепарський батальйон "Прізрак", я зрозумів, що це джек-пот. "Прізрак" стояв якраз напроти наших позицій.

Я все зробив, щоб на передовій отримати наказ і підготувати блогеру сюрприз. Я смакував в уяві нашу зустріч, прикидував її варіанти, уважно спостерігаючи за його публікаціями і фотографіями (благо, через його язикатість та звичку вихвалятися я точно знав, коли і на якому блок-пості він чергує).

Але. Несподівано.

Вчора його арештувало сепаратистське "МГБ". Московити назвали його "агентом СБУ" і кинули у підвал. Всі його акаунти видалено.

ХЗ, яка з цього випливає мораль. Але, чесно кажучи, я ржав.