Європейський досвід може бути повчальним для України. І не тільки у плані досягнення політичної стабільності і економічного добробуту. Прагнучи отримати шанс на вступ до Європейського Союзу, ми маємо вже тепер усвідомлювати, що на безхмарне життя очікувати не варто.

Так масовий приплив молодих іммігрантів-мусульман до Німеччини створює перенапруження у німецькому суспільстві.

Німеччина традиційно є однорідним суспільством, що створює труднощі з адаптацією для будь-якої великої ненімецької групи осіб, котра в силу обставин опинилася на її території.

Свідченням цього є проблеми, з якими стикнулися італійці і вихідці зі Східної Європи у 80-х і 90-х роках, які вимушені були (у своїй більшості) повертатися в рідні країни, коли закінчився брак робочої сили в Німеччині.

Власне, цей фактор не був врахований канцлером Німеччини Ангелою Меркель, коли на державному рівні приймалося рішення щодо масового прийому біженців.

І пастка подібного рішення полягає в тому, що тепер (з огляду на історію Німеччини) масова депортація новоприбулих виглядає неможливою, що ще більше ускладнює вирішення цього питання для канцлера Меркель.

Простого рішення тут явно не прослідковується, а німецьке суспільство виявляє все більше занепокоєння з приводу масштабів і термінів такої міграції.

Можна сказати, що таким чином відбувається розмивання моноетнічної цілісності німецького народу, що в перспективі здатне привести до дуже негативних прогнозованих наслідків.

Адже неповага мусульманських прибульців до жінок і західного способу життя буде викликати величезні проблеми.

Біда тих, хто приймає рішення щодо масового прийому біженців з Близького Сходу в тому, що вони не розуміють суті того, кого вони впускають до свого спільного дому.

Вони чомусь наївно вважають, що Німеччина є достатньо багатою, щоб забезпечити цих прибульців роботою. І нібито цього вже буде достатньо, аби адаптувати біженців до німецького життя.

Проте цей план ніколи не стане функціональним, оскільки ці люди не збираються приймати європейські порядки і розглядають своє прибуття до Німеччини та інших розвинених європейських країн лише як проміжний етап свого утвердження в Європі.

Фактично європейці самі добровільно впускають в свій тил тих, кого від самого початку не можна вважати толерантними до західних цінностей.

А коли вони (з часом) масово отримуватимуть громадянство, то тоді вже годі й буде говорити про виселення з Німеччини осіб, котрі апріорі не підлягали від самого початку жодній асиміляції.

Проте напустити в країну мігрантів - це одне, а от видалити їх звідти - дещо інше. Все має свою ціну. А обмежувальна політика і депортація коштуватиме часу, грошей і ресурсів.

Крім того, коли «Дамоклів меч» депортації висітиме над головами шукачів європейського громадянства, то це продукуватиме їхнє відчуження, невдоволення і обурення.

Коли вони знатимуть, що існує великий шанс бути депортованими, то це провокуватиме їх на перехід на нелегальне становище. Що означатиме їхню участь в тіньовій економіці та підштовхуватиме до скоєння злочинів.

Невже німецький уряд настільки є наївним, що думає, що ці молоді люди, котрі відмовилися так багато від чого і перенесли стільки труднощів дорогою до Європи, готові так просто, без бою здатися і повертатися ні з чим додому?

Ця масова міграція є унікальним явищем нашого часу. Адже ніколи ще правлячі європейські еліти не дозволяли такій гігантській кількості людей перетворювати Європу на філію Близького Сходу.

І ніколи ліберальні сподівання на кшталт того, що ці люди, котрі щойно пережили усі негативні наслідки близькосхідної нестабільності, будуть безмежно вдячними за надання їм безпеки і притулку, не справдяться.

Адже вони прибувають до християнської Європи, котра позитивно сприймає євреїв і геїв. А це зовсім не викликає у радикально налаштованої частини прибулих мусульман почуття толерантності.

Наразі навала мігрантів до Німеччини є найбільшим випробуванням з часів падіння гітлеризму. І більшість німців зовсім не готові підтримати фанатичне бажання Меркель за кілька років докорінно змінити демографічну ситуацію в країні.

«Іновірці» можуть спровокувати політичні і соціальні вибухи в Німеччині. І один мій приятель, який давно вже живе у цій країні, порекомендував відвідати, крім Берліна, Мюнхена, Гамбурга, Лейпцига, Дрездена, і наші красиві замки, - й зробити це потрібно до того, як почнуться серйозні соціальні конфлікти.

Сьогодні ставиться під питання саме збереження німецької та європейської культури та традицій.

Адже європейські політичні еліти будуть готовими зупинити нашестя нелегальних мігрантів з Близького Сходу лише тоді, коли вони покажуть громадянам ЄС своє «справжнє обличчя».

Фатальна помилка уряду Меркель може дорого коштувати у майбутньому німецькому народу. Хоча нині критика урядових прорахунків в цій країні може кваліфікуватися ледве не як підтримка расизму.

Хоча, якщо вдуматися, то існує великий парадокс німецької політики. Побоювання привида історичного минулого і гіпертрофована толерантність до тих, хто використовує це минуле, як пугало у боротьбі проти своїх політичних опонентів, не витримують раціонального аналізу.

Адже поки ліві в Німеччині, спекулюючи на проблемі мігрантів та використовуючи телебачення, засоби масової інформації і контрольованих ними політиків, намагаються не пропустити до влади правих, вони торують цим шлях для радикальних екстремістських сил. І ніхто не знає, що може статися у Німеччині після наступних виборів.