Є ймовірність, що Конституційний Суд визнає: «наступна сесія» - це будь-яка сесія після поточної, а не тільки та, яка йде відразу за нею
На даний момент базовий сценарій поправок до Конституції полягає в тому, що народні депутати звернулися до Конституційного Суду з проханням визначити, як потрібно трактувати термін «наступна сесія». Далі суд буде розглядати це питання; та існує ймовірність, що буде ухвалене рішення: «наступна» - це будь-яка сесія після поточної, а не тільки та, яка йде відразу за нею. Про це у своєму блозі на сайті "Новое Время" пише політолог Сергій Таран.

Таке рішення буде означати, що в України з'явиться часовий люфт для внесення конституційних змін. Виносити зараз на розгляд питання змін до Конституції, яке повинно набрати 300 голосів, не маючи згоди суспільства, досить складно.

У конституційних змінах передбачено деякі пункти, що встановлюють особливості самоврядування і можуть стосуватися окупованих територій. Та згоди з перенесенням голосування потрібно шукати не в парламенті, а на міжнародному рівні. Потрібно докласти всіх дипломатичних зусиль, щоб пояснити: Росія не виконує Мінські угоди і, поки Україна не побачить виконання цих угод, ні про які зміни до Конституції не може бути й мови. Доти можуть бути дискусії, навіть окремі спроби голосування, але результату не буде, доки Росія не виконає свою частину зобов'язань, передбачених Мінськом-2.

До речі, представники нашої мінської групи це підтверджують. Зокрема, Ірина Геращенко вчора заявила, що зміни не будуть ухвалені до виконання РФ Мінських угод. В цьому навіть немає ніякої інтриги, і цей сценарій може об'єднати всі парламентські політичні сили - проти нього виступить хіба що Опозиційний блок.

Захід, зі свого боку, також заявляє, що Росія повинна виконувати мінські домовленості. Захід змушений це повторювати, адже заперечувати очевидне складно. Але зараз у Заходу з'явилися і серйозні козирі: це ціна на нафту і криза в російській економіці. Тож, думаю, наші міжнародні партнери з цим сценарієм також погодяться, хоча формально й будуть закликати всіх виконувати мінські домовленості.

Тиснути на нас західні лідери могли минулого року, але тепер вони побачили поведінку Росії, завдяки чому тиск став не таким сильним, як раніше.

Звісно, Захід не можна сприймати як щось однорідне. Будуть, зрозуміло, політики, що закликатимуть до дуже м'якого ставлення до Росії, будуть ті, хто виступить за більш радикальну позицію. «Захід» - це не одна країна і навіть не один союз; є ЄС, кожна з країн якого має свої інтереси щодо Росії, а є США, позиція яких може разюче відрізнятися.

В цілому ж, вважаю, позиція Заходу буде проукраїнською, як і раніше. Але будуть і країни, які, виходячи з власних інтересів, намагатимуться просувати інший сценарій.