От вам історія про інформаційну війну, ще зранку хотів написати.

Рік тому в Донецьку стався вибух біля тролейбусної зупинки поблизу заводу "Донгормаш". Загинули вісім чоловік, ще чи то четверо, чи п'ятеро потім померли від поранень.

Обстрілювали, звісно, не зупинку. а "Донгормаш", де боєвічкі ремонтують військову техніку. Другий снаряд, згідно зі звітом ОБСЄ, якраз на цех упав. А перший банально промазав... Але сєпари, звісно, про це тихенько. Зате негайно влаштували істерику про "українських диверсантів", які, увага, пульнули з міномета, закріпленого на машині - і, звісно ж, спеціально по зупинці.

Мало того: тоді вони одразу ж здійняли галас, що "диверсантів" вже схоплено, після чого - може, пам'ятаєте - привезли до тієї зупинки кількох захоплених напередодні в аеропорту кіборгів. І водили їх там з криками "вот что ви сдєлалі", і задоволено знімали на відео, як їх там ледь не розірвала юрма, упевнена, що це ж і є ті самі "диверсанти"...

Так ось. Минув рівно рік (швидко працюють, прям як наші) - й сепарська "прокуратура", дослідивши фрагменти осколків, оголосила, що обстріл вівся з "Піона" 2С7, дальність бою - під 50 кеме...

Вони б цього, мабуть, і не казали, але ж треба перед тією ж ОБСЄ показувати, шо вони типу нормальні пацани.
А звичайні донеччани все одно давно вже впевнені, шо то все - кляті диверсанти. Самі ж бачили по телевізору...
Моралі не буде. Просто - така от історія, така от війна.