Тішуся, що побачив цих хлопців живими і, хоч не зовсім здоровими, та, - впевнений, - все буде добре! Лічені дні у шпиталю, а «Ведмідь» з «Паличем» вже рвуться на фронт. У Мар'їнку, до своїх.

Різний вік, різний досвід за плечима. Але думають приблизно однаково. Питаю - може, додому, хлопці?

«Палич», командир роти: «Ні, підлікуюсь, і до Мар'їнки. Я ж обіцяв повернутися додому тільки з перемогою!»

«Ведмідь», стрілець АГС: «Добре, що там був я, а не інший».

В нього стріляли з РПГ. Вибух стався просто перед ним.

«Може, інший би десь не так став, і його б порвало, а мені, бач, лише трохи зіпсувало руку та подряпало обличчя».

В окопі у «Ведмідя» висіла іконка. Зачепившись за коріння, вона була єдиною світлою плямою на стіні сірого грунту. Холодного, як лід. Твердого, як каміння.

«В окопах всі моляться, тут атеїстів ніби немає», - сказав тоді «Ведмідь», вільно чи невільно повторивши відомий афоризм.