Відставка міністра економічного розвитку і торгівлі Айвараса Абромавічуса, як мені здається, стала громом серед ясного неба для українського політикуму й навіть на певний час заглушила розмови про необхідність переформатування уряду. Становище української влади, як президента, так і прем'єра, зараз явно є гіршим за губернаторське. При цьому занадто багато різних умов треба виконати одночасно.

Відставка прем'єра Арсенія Яценюка є вкрай небажаною як для нього самого, так і для президента Петра Порошенка. Така відставка робить неминучою гостру політичну кризу, яка є неприпустимою в умовах окупації значної частини української території і загрози відновлення військових дій на південному сході, а також дострокові парламентські вибори. Але ці вибори не вигідні ні БПП, ні «Народному фронту», які напевно втратять значну кількість голосів і депутатських крісел і, можливо навіть не збережуть нинішні ролі старших партнерів у будь-якій коаліції, старої або нової.

Молодші ж партнери нинішньої коаліції, «Самопоміч» та «Батьківщина», якраз нічого не мали б проти відставки Яценюка та проведення дострокових виборів до Ради. Адже всі опитування пророкують їм значне збільшення парламентського представництва, оскільки більшість населення не асоціює уряд та його прорахунки з цими партіями. Відставка Яценюка небезпечна ще й тому, що на його місце не видно наступників, прийнятних як для української громадської думки, так і для західних партнерів України. Жоден із них не має шансів набрати необхідну для затвердження кількість голосів у Раді. Не видно реального кандидата в прем'єри і в разі гіпотетичного проведення дострокових парламентських виборів, які лише ще більше ускладнять і заплутають ситуацію.

Заходом Яценюк у кріслі прем'єра сприймається зараз як найменше з можливих зол. Також необхідно за всяку ціну зберегти Абромавічуса. Його заява про відставку вже спричинила дружний демарш усіх західних союзників України й відстрочку надання кредиту МВФ. Варяги в українському уряді - ця хоч якась гарантія для західних державних інвестицій, що більшу їх частину не розкрадуть. Якщо ж відставка Абромавічуса все-таки відбудеться, то інвестиційна привабливість і міжнародна репутація України впадуть не те що до нуля, а перетворяться на відчутну негативну величину. І вже точно впаде до нуля репутація президента Порошенка.У світі, та й в Україні ніхто не повірить, що бізнес-партнер Петра Олексійовича без його відома наїжджав на міністра економічного розвитку.

«Варяги», очевидно, давно вже розгадали тактику президентського блоку. Залишаючи міністрів-іноземців як вітрини для Заходу, оточувати їх цілком керованими заступниками, які й контролюють основні фінансові потоки. При цьому реформи лише імітуються, але насправді не здійснюються. А «Народний фронт» при цьому свою частку корупційного пирога отримує через ті міністерства й агентства, які варягам не підконтрольні. Між іншим, аналогічна картина й у фракції БПП. Глава фракції Юрій Луценко виконує насамперед представницькі функції, тоді як реальні політичні й корупційно-економічні комбінації розробляє і здійснює його перший заступник Ігор Кононенко.

Нині перед президентом стоїть дуже непростий вибір. Або погодитися з відставкою Абромавічуса, що призведе до повної втрати довіри як всередині країни, так і за кордоном, хоча, можливо, і не спровокує негайний розпад коаліції і дострокові вибори до Ради. Але в цьому випадку реформи будуть точно зупинені, що загрожує країні новим майданом, причому, можливо, навіть за молдавським зразком. Або Порошенко може ініціювати відставку Яценюка з посади прем'єра, що, швидше за все, призведе до розпаду коаліції і дострокових виборів з непередбачуваним політичним майбутнім для України, з набагато роздробленішим парламентом, де буде ще важче, ніж у нинішній Верховній Раді, створити працездатну правлячу коаліцію.

І, нарешті, є ще третій шлях, який є найважчим, але який гарантує проведення реальних політичних та економічних реформ. Він явно зачіпає бізнес-інтереси президента й багатьох його друзів і соратників. Очевидно, Абромавічус готовий буде залишитися, якщо полетять голови не тільки Кононенка, але й генпрокурора Шокіна, а з уряду буде видалено найбільш одіозних чиновників-корупціонерів, зокрема тих, що представляють політичну силу Яценюка.

Згадаймо, що саме на ґрунті боротьби з корупцією розпався після «помаранчевої» революції неміцний союз Ющенка й Тимошенко. Ми дуже добре пам'ятаємо, чим все це зрештою закінчилося. Якщо Порошенко не піде шляхом, запропонованим реформаторами, зокрема в його власному блоці, то він дуже скоро може піти в політичне небуття, не досидівши навіть до кінця свого першого президентського терміну. Кремль досягне всього, що він хоче в Україні, без єдиного нового пострілу. А новий шанс на європейський вибір тоді, боюся, з'явиться в України дуже не скоро.