По завершенню першого півфіналу Національного відбору ‪#‎Євробачення2016‬ я би хотіла поділитися своїми відчуттями і враженнями.

Насамперед хочу сказати, що це, напевно, перший дуже яскравий, якісний, професійно організований національний відбір в Україні.

Звичайно, це моя суб'єктивна думка.

Звертаюся до всіх, чиє спілкування не обмежується Україною:

Давайте зробимо цю подію відомою, цікавою і непересічною для всієї Європи.

Можемо називати це піаром. Можемо розганяти це за допомогою соцмереж і власних блогів та альбомів, цікавих для всіх. Можемо вважати це нашою високою активністю в євровізійному фан-середовищі. Обізвемо це як завгодно, головне - не зупиняти переможний поступ до фіналу і не захворіти байдужістю!

Зрештою, все це дуже допомагає і всім нам, і країні розкрутитися серед аудиторії Євробачення. А вона неслаба! 43 країни-учасника, трансляція на весь світ, 200 000 000 глядачів як мінімум! Цим не варто нехтувати.

Попереду ще наш другий півфінал і фінал. Я би дуже хотіла, щоби небайдужі і навіть байдужі, виключили "сноба" і активно включилися в обговорення конкурсантів, пісень та результатів. Цим ви попрацюєте і на загальний результат і на свою країну. А воно цього варте.

По-друге, я би дуже хотіла звернутися до всіх учасників:

Ми намагаємося ретельно підбирати слова і розуміємо, що можна, а що не можна говорити в ефір.

Зараз мова не йде про оцінку артиста як особистості і його творчості. Ми розглядаємо кожного конкурсанта виключно в контексті змагання за першість в одному з найпопулярніших музичних батлів Європи.

Особисто я перш за все саме з цієї позиції розглядала артистів і сміливо та чесно при всій країні говорила "так" або "ні".

Можу відзначити, що сьогодні ми побачили, що потенціал сучасної музики в Україні дуже високий.

Мені дуже сподобалося, що ми маємо амбіції в музиці.

В країни і людей амбіції є.

Не хочеться вплітати сюди людей, що банкротять все, що пов'язане з Україною - державу, народ, ідею, цінності, ідентичність.

Але, панове політики, придивіться, відчуйте!

Десь в недосяжному для вашого цинічно-прагматичного світу, зараженого корупцією і брехнею, в паралельній реальності б'ється живе серце українського народу.

Пісенного, творчого, щирого і чесного у своїй любові.

Любові до музики, до культури, до Батьківщини.

Нічого зайвого. Просто любов.

Політикам варто побачити і дослухатись до тих, хто замість них несе світу добру звістку з України.

Через такі конкурси як Євробачення амбіції України читаються явно сильніше, ніж через бравурну маєчню про успіхи реформ та боротьбу з "тим, що заважає".

І, до глядачів:

Постарайтеся не думати, що мовляв "чому я буду там голосувати, там все і так вирішено та куплено".

Це не парламентські чи президентські вибори. Не розклáди у Верховній Раді. І навіть гречка тут ні до чого.

Постарайтеся відкласти свої справи і все ж таки проголосувати. Особливо у фіналі.

Маючи право голосу, навіть в дрібницях, їм не варто нехтувати...

І не можна його продавати - це в корні неправильно.

І те, і те виглядає дуже сумнівно і приводить до кризи, як в душах, так і в країні. Все починається з маленьких речей.

Хочу, щоб ми були по-справжньому активні, щоб ми проголосували та обрали найкращого претендента від України.

Цим ви заряджаєте конкурсанта. Він буде складатися з наших бажань, він буде складатися з наших вібрацій, він буде складатися з того, що, врешті-решт, ми в нього подумками будемо вкладати, і він зробить так, як ми всі того хочемо.

Давайте зробимо репетицію того, наскільки ми готові єднатися навколо простих ідей, які претендують на те, щоби бути національними.

Перемога! Україні потрібна перемога!

Це і є, я так думаю, наша національна ідея.

Давайте з чогось починати. Хай це буде Євробачення...