Думаю, що резолюція Європарламенту щодо Криму – хороша нагода підвести підсумки громадської акції обмеження поставок в Крим. Які її результати?

1. Тема блокади Криму надійно повернута до порядку денного найважливіших суспільних питань. Це, звичайно, не вирішує питання назавжди, але сьогодні політики, ЗМІ та суспільство говорять про Крим більше і глибше, ніж до початку акції.

2. З'явились ознаки зміни позиції української влади. Нехай, як завжди, під тиском громадянського суспільства, а не за власною ініціативною чи хоча б виходячи з відчуття власної відповідальності за долю країни, але українська влада почала діяти:

– президент дав розпорядження підготувати Стратегію повернення Криму. І хоча найбільш ймовірно українська влада не готова створити подібний документ, але інший, під умовною назвою "Основи державної політики щодо тимчасово окупованої території АРК та м. Севастополь", невдовзі може побачити світ та бути затвердженим;

– уряд прийняв рішення щодо обмеження поставок і торгівлі з тимчасово окупованим Кримом;

– припинено електропостачання Криму за "липовими" договорами, які фактично визнають окупацію, президент був змушений висловити свою позицію щодо цього договору;

– фактично сформовано громадську думку, як у влада хоч і знехочу, але поділяє, щодо необхідності скасування закону про вільну економічну зону в Криму;

– на квітень призначені (й уже почалась підготовка до них) парламентські слухання щодо тимчасово окупованих територій, які можуть стати черговим важливим кроком для формування державної політики у цій сфері.

3. Тема Криму знову повертається до порядку денного світової політики. Президент був змушений визнати недостатність зусиль у цьому напрямку, оголосив про наміри заснувати окремий переговірний формат "Женева плюс" для обговорення проблеми Криму. Зазначена ідея вже отримала підтримку з боку Європарламенту.

4. Аналітичні центри отримали достатньо інформації щодо стану "інтеграції" Криму до РФ, забезпечення півострова. Ця інформація важлива із позицій планування різного роду спеціальних військових та інформаційно-психологічних операцій.

5. Громадянське суспільство України примусило українську владу відпрацювати методи ведення гібридної війни проти РФ. Ми можемо бути успішними!

Так, слід визнати, що під час проведення акції виникали складні ситуації, які чітко фіксувала правозахисна спільнота. Треба вчитися працювати в рамках закону, аби не викликати нарікань з точки зору права. Але подібні ексцеси аж ніяк не применшують вагомості й результатів. Критика акції з боку низки громадських організацій України є компліментом на адресу громадянського суспільства – воно міцне, різностороннє, активне.

Треба подякувати ініціаторам та учасникам акції. Ніколи раніше в українській історії таких вагомих результатів не досягала порівняно невелика група людей із незначними ресурсами і за порівняно короткий проміжок часу.