Криза завжди має імена. Переважно, це не ті імена, про які йдеться в голосних заявах, зазначає Ярослав Юрчишин.

Імена мають посади. Тож або не справляються з обов'язками на цих посадах, або ставлять погані пріоритети. Наприклад, просування лояльних до себе, але корумпованих урядовців/політиків, а тому забезпечення не ефективного урядування та втілення суспільного інтересу, а особистого та групового збагачення.

В української кризи два імені. І це не Кононенко-Мартиненко. Це Порошенко-Яценюк. Два переможці виборів, як вирішили, що вотум довіри на перегонах дає їм карт-бланш почивати на лаврах. Два керівники найбільших фракцій в парламенті, які не забезпечують уряд належною підтримкою і при цьому постійно нарікають на фракції-міноритарії в коаліції (не без підстав, але дуже непропорційно до провини). Два обличчя України на зовнішній арені, які наобіцяли зо три короби, а виконали з потугами на три сірникові коробочки.

Вони мають відповісти за кризу. Кризу недовіри до влади, якою б вона не була. За падіння довіри до стану статистичної похибки з висоти надочікувань після Революції гідності. За суспільну апатію, яка переростає в агресію.

Байдуже, яке буде майбутнє цих особистостей в політиці. Ба навіть я б дуже хотів, щоб вони взялися за голову, спільно, з залученням суспільства та міжнародних партнерів знайшли вихід з ситуації, забезпечили активізацію реформ та залишилися в політиці. Тільки не в зворотньому порядку – зробити все, щоб залишитися в політиці, бажано на посадах, які займають зараз. Це хибні пріоритети для президента та прем'єра. Власне ці хибні пріоритети (залишити все як є, зацементувати групову поруку невдах-корупціонерів із різних політичних сил) і породили кризу, яка назрівала давно.

Найближчим часом буде багато сценаріїв виходу з кризи. Рекомендую звернути увагу на той, який пропонують громадські експерти реформ (він за посиланням та нижче за текстом). Те середовище, яке, чудово розуміючи малу спроможність влади в Україні, підставляло та підставляє плече, щоб реформи таки відбувалися. Не "зрадофіли", не "боти" ("порохо-", "сєнє-", "мішо-", "садо-", "юлє-", "ляшко-", "опо-", підставляйте, як забажаєте). Бо в середині країни більше партнерів у влади немає. І якщо вона їх втратить, то втратить і себе, тобто владу. Питання лише часу та болючості.

Про війну не пишу, соромно перед побратимами на передовій. Соромно за обидвох високопосадовців і за нас, які поки що не знайшли інструментів щоб дати їм зрозуміти – кризу або розв'яжуть ті, хто її породив, ймовірно ціною втрати посади, або в короткотерміновій перспективі їх просто не буде. Головне, щоб їх голосне падіння не поховало всю працю після Революції гідності.

Самоорганізовуймося. Альтернативи просто немає.

Термінові кроки до розв'язання політичної кризи в Україні

Сьогоднішня криза української політики - це, передусім, криза довіри. Люди втратили довіру до політичних інститутів, до доброчесності провідних політиків та партій, спроможності інституцій державної влади та їх керівництва проводити реформи у демократичному напрямку, який виборола та однозначно проголосила Революція Гідності. У свою чергу, політики не довіряють ані один одному, ані суспільству і перестають покладатись на свідому підтримку з боку громадян. Все це робить інститути влади неспроможними послідовно і цілеспрямовано вести країну шляхом реформ.

Українська держава, отримавши після Майдану шанс на динамічний розвиток, сьогодні втрачає цей шанс. Лише швидкі зміни, спрямовані на відновлення довіри та прискорення базових реформ здатні врятувати країну.

Ми, група експертів, які разом з представниками влади та міжнародними партнерами беремо постійну участь у розробці, сприянні та контролі за впровадженням ключових системних реформ, вважаємо за необхідне запропонувати владі якнайшвидше здійснити кроки, спрямовані на подолання політичної кризи та прискорення реформ. А саме:

1. Очищення влади та створення технічного уряду за новими правилами

• Органи державної влади, насамперед вищі, мають бути терміново очищені від осіб з очевидним конфліктом інтересів (тобто осіб, які поєднують державні посади та інтереси приватного бізнесу), а також від осіб із заплямованою репутацією, що втратили суспільну довіру.

• Необхідно сформувати новий Кабінет Міністрів України на засадах технічного уряду. Це означає, що на посаду Прем'єр-міністра має бути призначений позапартійний авторитетний топ-менеджер з високою особистою репутацією, який/яка раніше (до 2014 року) не займав/ла високих державних посад в Україні.

• Прем'єр-міністр має отримати реальні повноваження сформувати склад Кабінету Міністрів з осіб, спроможних у найкоротші строки створити в кожному міністерстві нові підрозділи, здатні здійснювати аналіз політики, прогнозування та упередження викликів, розробку та втілення системних реформ. Принцип представництва політичних сил не може застосовуватися до формування технічного Кабінету Міністрів.

• Верховна Рада має проголосувати за вотум довіри новому Уряду принаймні 226-ма голосами, довіряючи йому в цілому і насамперед Прем'єр-міністру, що має забезпечити йому належну підтримку щодо спільної з громадянським суспільством розробки, підтримки та контролю за втіленням реформ.

2. Впрвадження реформи держслужби й уряду

• Разом із призначенням нового Уряду мають бути внесені зміни до законів про центральні органи виконавчої влади та про Кабінет Міністрів України на основі законопроекту N2354а. Зокрема, мають бути здійснені такі зміни:

- Заступники міністрів мають призначатися Кабінетом Міністрів за поданням міністрів (а не за поданням Прем'єр-міністра, як це є зараз).

- Посада Міністра Кабінету Міністрів має бути ліквідована, а Секретаріат Кабінету Міністрів має бути скорочений виключно до підрозділів, які обслуговують засідання Уряду та урядових комітетів.

- Аналіз політики, вироблення публічних політик реформ та урядування на засадах відкритості та участі репрезентативних представників сфер, на які спрямовані такі політики, має бути одним з головних пріоритетів функціонування Кабінету Міністрів.

- Пришвидчити набуття чинності нового Закону про державну службу, з першочерговою увагою до запровадження інституту професійних та політично нейтральних керівників апаратів міністерств - державних секретарів.

• Має бути забезпечений чіткий розподіл функцій між Кабінетом Міністрів та Адміністрацією Президента України. Має бути гарантоване невтручання зовнішніх посадових осіб та політичних діячів у роботу Уряду та міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Їхня співпраця має здійснюватися не інакше, ніж у правовий, визначений законодавством спосіб.

• Має бути забезпечена справедлива і достойна оплата праці на всіх рівнях публічної адміністрації, у тому числі шляхом оптимізації функцій та, відповідно, чисельності службовців та використання вивільнених коштів для збільшення фонду заробітної плати. Також для цього, враховуючи обмежені на даний період можливості державного бюджету, має бути створений незалежний, прозорий та контрольований належним чином Фонд, який буде отримувати фінансову допомогу від міжнародних та українських донорів.

3. Налагодження ефективної комунікації уряду із суспільством

• Ефективна система комунікації Уряду з громадянами має бути налагоджена для включення громадян в процес розроблення та впровадження державних політик, заради подолання наявного відчуження між владою і суспільством.

4. Ухвалення та впровадження нового закону про вибори

• Якнайшвидче має бути ухвалено новий закон про вибори народних депутатів України, що повинен відповідати положенням чинної коаліційної угоди. Зокрема, новий закон має усунути мажоритарний компонент та закриті партійні списки, як найбільш сприятливі для політичної корупції.

Лише за виконання викладених умов ми й надалі готові максимально співпрацювати з владою у впровадженні реформ, вважати чинну владу нашим гідним союзником і надійним партнером. За іншого розвитку подій ми інформуватимемо суспільство та міжнародних партнерів про виклики, що ставлять під сумнів нашу довіру до політичних еліт.

Є лише дві опції виходу з політичної кризи задля послідовного здійснення реформ: очищення влади і технічний, професійний уряд або дострокові вибори, ймовірно, не лише парламентські, а й президентські.

Ми закликаємо всі активні сили громадянського суспільства приєднатися до цієї заяви та дій, які сприятимуть подоланню кризи довіри у сучасній Україні.

Заява відкрита для приєднання та поширення.

Ігор Бураковський – Інститут економічних досліджень і політичних консультацій

Михайло Гайдай – Easy Business

Євген Глібовицький – pro.mova

Володимир Горбач – Інститут Євроатлантичного співробітництва

Тарас Качка – Уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі

Ігор Коліушко – Центр політико-правових реформ, Реанімаційний пакет реформ

Роман Куйбіда – Центр політико-правових реформ

Володимир Курпіта – Всеукраїнська мережа ЛЖВ

Артем Миргородський – Реанімаційний пакет реформ

Михайло Оболонський – Easy Business

Олена Павленко – DiXi Group

Даніїл Пасько – Easy Business

Ігор Семиволос – Центр близькосхідних досліджень

Олександр Сушко – Міжнародний фонд "Відродження"

Віктор Тимощук - Центр політико-правових реформ

Василь Філіпчук – Міжнародний центр перспективних досліджень

Тарас Шевченко – Інститут медіа права

Ярослав Юрчишин – Реанімаційний пакет реформ

Євген Бистрицький – Міжнародний фонд "Відродження"