Стою зранку на касі супермаркету Franc prix. Збираюся платити за апельсиновий сік, йогурт, баклажан і дві лампочки. Я щойно відвела одне дітьо в школу, тепер вертаюся на секунду додому проробити антигрипозні процедури іншому і бігти на роботу. По дорозі в телефоні корегую презентації, дати, картинки, хамські наїзди від тих, кого "а чьо це нас не взяли на виставку, по какому праву".

Одна радість - час від часу підіймати очі й дивитися на людей-персонажів та архітектурні інсайти.

От і на касі - після мене симпатичний кучерявий хлопець з комплектом миючих засобів і мітел (то він не купив, в нього робота така, прибиральна) купує собі лише велику пляшку пива і питає, чи продаються в них навушники. 8.30 ранку. Я явно розумію, хто з нас двох щасливіший)