Мене завжди дивувало, чому українці такі пасивні у відстоюванні саме того, що називається "свої шкурні інтереси".

Тобто гинути чи страждати за великі ідеали – це ок, але коли йдеться про організований суспільний тиск з такого, наприклад, питання, як скасування акцизу на автівки – тут нє.

Купа людей щось комбінуватиме, мотатиметься кожні 5 днів через кордон, реєструватиме липові іноземні фірми – але об'єднатися і зробити справді масову інформаційно-лоббістську кампанію – "навіщо?"

Гопко може організувати движуху за підняття акцизів на пиво, фанати "Динамо" можуть організовано домогтися звільнення Павличенків (при чому по статті "політв'язні", хоча політика тут ні до чого) – але сотні тисяч українців не здатні сказати "нам не потрібні "Жигули" за 1000 євро, ми хочемо мати змогу купити за ці гроші "Audi"!

Кілька власників автозаводів мають більший вплив на рішення ради конкретно з цього питання, ніж всі виборці разом узяті. Ось тому ми ніхріна не Європа.

Картинка для привернення уваги: Польща, Ряшів, у країні з у 6 разів більшою зарплатнею – в 4 рази дешевші автомобілі.