Крига під кріслом очільника українського уряду стає все тоншою. Досі Арсеній Яценюк потерпав від нападок співвітчизників - то депутатів, то місцевої влади (облради час від часу звертаються з вимогою відправити уряд у відставку). Але вчорашня жорстка заява директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард про можливе припинення співпраці Фонду з Україною, красномовно сигналізує прем'єру, що він втратив і підтримку заходу. Іншими словами, заява Лагард збільшує ймовірність відставки Яценюка.

Нагадаю: майже весь час прем'єрства Яценюка наші західні партнери завжди виступали його адвокатами. Напевно, вірили у молодого, прогресивного, евроорієнтованого політика. Таким він видавався, коли очолив уряд. Перельоти економ-класом, виступи англійською... Ну, пам'ятаєте. А ще - захід побоювався зміни влади, перевиборів.

А сьогодні все змінилось. Відсутність реальних результатів примусили замислитись наших закордонних партнерів. «Я стурбована тим повільним прогресом, який демонструє Україна у поліпшенні державного управління, боротьби з корупцією та у зменшенні впливу корисливих інтересів на політику», - каже Лагард.

Зараз Україна вже 5 місяців перебуває в очікуванні чергового траншу. Тому заява МВФ за тиждень до звіту уряду (16 лютого) - це прозорий натяк на те, що захід вимагає зміни лідера реформ.

Показовими є ще два моменти. По-перше, публічний діалог ведеться з президентом, хоча за економічну політику традиційно має відповідати прем'єр-міністр. Він же - ані пари з вуст. По-друге, позицію МВФ підтримав посол США в Україні Джеффрі Пайєтт. Він прямим текстом сказав, що заява Лагард - це «ще один аргумент для завершення перезавантаження уряду реформаторів і нульовій терпимості до корупції». Фактично - це вирок нинішньому Кабміну, адже раніше Штати закликали до єдності президента, парламенту, уряду, а зараз такої риторики вже нема, лише перезавантаження.

Очевидно, що можливі дострокові парламентські вибори досі сприймаються заходом негативно, як фактор розбалансування системи. Але відставку уряду сприймуть скоріше позитивно. Тому зараз основна задача для української влади - знайти кандидатуру, яка зможе повернути довіру та прихильність західних партнерів. І це має бути людина, яку не будуть просувати внаслідок кулуарних домовленостей чи інших «договірняків», а дійсно лідер-реформатор.