За чверть сторіччя пострадянської історії України наше суспільство кілька разів являло світові неймовірні явища і події, яких могло б вистачити на добрі 100-200 років для більшості країн західної цивілізації.

Від студентської Революції на граніті до мирного і безкровного проголошення Незалежності, від аж двох безпрецедентних Майданів до волонтерського і добровольчого рухів. Українське суспільство повсякчас, вже у поколіннях, демонструє потужну життєздатність, стверджуючи, тепер вже і кров'ю, найсвітліші ідеали гуманізму і справедливості.

Українська влада – так само у поколіннях – відтворюється в потворному середовищі корупції, невігластва та здирництва. Нетривалі періоди, коли влада намагалася демонструвати ефективність та відповідальність, повсякчас змінюються темними часами її мародерства та зневаги до громадян. Навіть під час справжньої війни.

Катарсис неминучий. Наявна пострадянська модель української державності себе вичерпала. Суперечності між державою і суспільством є непереборними. Закони історії невблаганні – не держава "рихтує" під себе суспільство, а навпаки. В українських умовах трансформацію держави ще досі можливо здійснити у мирний спосіб.

"Третій майдан", ще одна революція – прямий шлях до знищення країни Україна. Це загалом усвідомлює український політичний клас. Принаймні його відповідальна, патріотична частина.

12 лютого лідерка партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко й очільник "Антикорупційного руху" Валентин Наливайченко на спільній прес-конференції виклали план перезаснування держави. Його основою є системний процес створення та імплементації нової Конституції України. Саме в наявній суперечливій моделі чинної Конституції, яка закріплює хронічний клінч між президентом і прем'єр-міністром, зберігає радянську систему територіальної організації влади та мафіозну правоохоронну систему, автори плану вбачають одну з докорінних вад державного ладу.

Тимошенко та Наливайченко закликали фахових правознавців, сумлінних політиків та лідерів громадської думки об'єднатися у Громадську національну асамблею для розробки інноваційного тексту Основного Закону.

Розроблений Асамблеєю проект Конституції має бути винесеним на всенародне обговорення. Тоді, після доопрацювання за його результатами, Конституція має бути ухваленою референдумом, що його пропонується провести одночасно із позачерговими виборами парламенту. При цьому, автори плану закликають підтримувати на виборах лише ті політичні сили, які візьмуть на себе публічне зобов'язання проголосувати у новому парламенті за підтриману референдумом Конституцію.

Роль Асамблеї не буде вичерпано лише розробкою проекту основного закону. На неї також пропонується покласти місію підготовки національної стратегії розвитку України – від економіки в умовах шостого укладу до нових соціальних практик.

Асамблея має стати інтегральним середовищем продукування інноваційних, проривних ідей і технологій суспільного розвитку. Так само вона виступить засобом відвернення хаосу, яким загрожує самознищення (корупційне самопоїдання) чинної наразі влади.