Буквально фізично відчувається, як зростає напруга в інформаційному полі напередодні завтрашнього дня. Говорячі голови вже наперебій пророкують, що Сеня піде/не піде. І хто й що від цього виграє. Колеги-журналісти викидають все більш неймовірні чутки.

Але знаєте, що мене в цій ситуації напружує найбльше? Ніхто насправді не знає, що буде завтра.

Бо все реально вирішуватиметься десь ближче до світанку в кабінеті на 5 поверху на Банковій, 11. Як це заведено з 25 травня 2014 року.

У дуже вузькому колі 3-4 людей, де, окрім ПОПа, неодмінно буде "Конус"-Кононенко. Не подобається? Ну, але він там буде, не сумнівайтеся.

Зараз скажу банальну штуку - блін, ну не за те стояв Майдан, щоб після Небесної Сотні, Іловайську ДАП та Дебальцевого, політика продовжувала бути грьобаною кулуарщиною. Щоб доленосні рішення приймалися на колінці однією людиною. Адже це питання не готовності брати на себе відповідальність з боку правителя, а навпаки - бажання не дати взяти участь у прийнятті рішень іншим.

У цьому й є магістральна помилка Петра Порошенка. Тому він, зрештою, й програє.