Подорожуючи країнами Європи думав про те, що вони усі по різному, але все ж таки розвиваються. Навіть в кризу, яка ледь помітна. Польща вражає - її автобани вже перевершили німецькі. Поляки - взагалі красавчеги. А офіціанти у Кракові розмовляють, здається, усіма мовами. В Словаччині ми жили в готелі, якому б за щирістю та щедрістю позаздрили б готелі Прусії, колишнього совка. А там сніданок - ура холестерину. До того ж у Словаччині ліжко - мрія деграданта - таке все в перинах та пухових ковдрах і подушках, що спав би роками....

Дрезден вбив наповал не стільки своїми скарбницями, скільки своїми вулицями, де асфальт піднятий на 30 сантиметрів у місцях зупинок трамваю - аби інвалідам було зручно заїхати всередину. І це в улюбленому місті ерефійського фюрера. В найсовковішому місті дойчлянду. Фюссен підкупив своєю доброзичливістю. Дуже щире містечко. І дуже гарне зі своїми зАмками. За останньої світової війни тут була філія Дахау. Але навчилися люди любити людей і зараз так все мило..... Південний Тироль зі своєю двомовністю та двокультурністю - приклад для України. І не тільки двомовністю та двокультурністю. Вмінням використовувати дрібниці, як от гори, наприклад, чи вміння пам'ятати свою історію. Але гори - це перш за все. Тисячі квадратних кілометрів людей живуть за цей кошт.

Як би нам почати розвиватися, а не тільки говорити про гідність, і про революцію в ній.

І до мене дійшло.

Ми ж так само ізольовані як 30 років тому. Вони, народи, вчаться один в одного. Думають про потреби одне одного. Ми (народ) вчимося у тих, хто (окремі люди) мав щастя потрапити за кордон. І думаємо, що політики знають як треба "по-сучасному". А у нас 75 відсотків людей не мають з чим порівняти своє щастя, не залежно від того, йде мова про гідність, килим на підлозі, чи макарони.

Львів не випадково став центром туризму в Україні. Не тому що архітектура. Тому, що більшість львівян бувають у Польщі разів з 10 на рік. І привозять з собою досвід.

Мені здається у національному бюджеті повинна бути стаття "на примусове відвідання країн Європейської Спільноти, США та Канади", за якою кожну людину в Україні треба було б відправляти на тиждень десь на захід. От тоді почнуться справжні реформи.