Україна після Революції гідності протистоїть серйозним історичним викликам, що визначає її державність, незалежність і суверенітет, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" посол Чехії в Україні Іван Почух. Йдеться не лише про агресію РФ. Сумірним викликом є спосіб проведення політичних, економічних та суспільних перетворень, який після десятиліть пострадянського застою і загнивання повинен призести управління державними справами у відповідність з очікуваннями суспільства. Слово "реформи" отримало небувалу популярність. Ним, однак, зловживають, часто до кінця не усвідомлюючи його значення. Чим частіше звучить реформи без зв'язку з реальним темпом їх впровадження, тим швидше настає в українців чергове розчарування й утома.

Україна прагне заново побудувати функціональну демократію, для цього консолідована більшість у владі – необхідна умова. Величезна недовіра, що панує в суспільстві і серед високопосадовців, перешкоджає консолідації. Всі говорять про необхідність уникнути помилки 2005-2006 років, але недовіра і постійне суперництво забирають настільки необхідну енергію і гальмують процес реформ. Внаслідок цього зростає фрустрація в суспільстві і з'являється прагнення контролювати різні органи виконавчої і судової влади, справжню незалежність і прозорість яких я вважаю основоположними.

Але було б дуже несправедливо стверджувати, що нічого не відбувається. Відчайдушне протистояння старого і нового мислення приносить у певні галузі прогрес, іноді всупереч очікуванням, але завжди шляхом тиску і значно більших зусиль, ніж ми могли б подумати. Хочу відзначити створення Національного антикорупційного бюро та Антикорупційної прокуратури – інститутів, на які ще чекають серйозні випробування на незалежність, прозорість і ефективність.

Україні не потрібна маса нових законів, потрібні хороші закони і їх неухильна імплементація. Здійснити зміни можливо не тільки законодавчим шляхом – достатньо змінити підхід і погляди, іншими словами, хід мислення.

Викорінити стару систему і звички поки не вдалося. Без змін бачимо контраст між формальним і реальним здійсненням влади. Неформальні правила продовжують грати значну роль. Україні бракує культури спілкування і координації між різними установами і структурами, відсутнє громадське обговорення найважливіших питань трансформації. Із подібними симптомами довелося мати справу й іншим країнам, які стали на шлях змін. В Україні вони іноді набувають екстремального характеру.

Ми не чекаємо на диво. Зі власного досвіду знаємо, що результати будуть видні не за місяць і не за рік. Тому нашою оцінкою ми не орієнтуємося тільки на підсумки, але також вітаємо зусилля окремих діячів щодо реалізації реформ на практиці.

На мою думку, запорукою успіху є освічене суспільство, яке крок за кроком буде ставити перед своїми обранцями дедалі більше вимог. Освічене суспільство – це інвестиція в майбутнє, тому Чехія прийняла рішення спрямувати свою допомогу головним чином у вищу освіту. Рівень освіченості аж ніяк не залежить тільки від кількості годин, проведених за партою. Важливий загальний розвиток студентів і позбавлення від забобонів. У Чеській Республіці це вдалося, зокрема, завдяки безвізовому режиму та програмі ЄС Еразмус. Саме запровадження безвізового режиму, яке б стало поштовхом в цьому напрямку, знаходиться зараз в руках уряду України.

Чехія зацікавлена в побудові квітучої та успішної України. В цьому наша підтримка не слабшає. Судити про те, настільки вдалося побудувати таку Україну, будемо не ми, а самі українці.