Неподалік від мого будинку на узбіччі височіє величенький білборд. На одному боці напис: «Біжи, кролику, біжи!», - а замість підпису - дата: «З 11.12.2015». З іншого боку написано: «Білий кролик вже побіг...» - й інша дата: «16.02.2016». Трохи далі - інший білборд: «Останнє слово кролика», - і та сама дата. Чи треба читачам «Дня» розтлумачувати, хто мається на увазі під «білим кроликом»?

Тим більше, що в Інтернеті легко знайти безплатну гру «Біжи, кролику, біжи!» на Google Play, де в ролі «кролика» виступає комп'ютерний чоловічок, дивовижно схожий на прем'єра України...

При цьому реклама нової гри про кролика-втікача легко було побачити на столичних вулицях ще за місяць до Нового року, а два наступних білборди з'явилися за якийсь час до урядового звіту в парламенті. Тобто до кампанії, спрямованої на зміну прем'єра, були підключені не лише депутатські сили, не лише мас-медіа, а й такі нестандартні ресурси (та немаленькі фінанси).

Але постає закономірне запитання: а навіщо все це - з «білим кроликом»? Адже і без цього рейтинг уряду й особисто прем'єра майже нульовий, а на позицію народних депутатів зазвичай впливають куди вагоміші чинники, ніж комп'ютерні ігри та вуличні білборди. Тож яку мету ставили перед собою ініціатори цього проекту, вклавши у «білого кролика» немалі гроші (якщо порівняти їх із доходами не лише середнього класу, а і багатьох бізнесменів)?

Відповіді на ці запитання, як на мене, можна знайти, погодившись із майже загальною точкою зору незалежних аналітиків стосовно того, що 16 лютого у Верховній Раді був розіграний політичний спектакль із заздалегідь відомим його режисерам результатом. Погодившись - і продовживши далі міркувати в тому ж напрямі: а що ж ці режисери запропонують українцям у наступні рази? Адже урядовий рейтинг не підвищився, а впав ще нижче (хоча куди вже нижче...), тож виводити країну з кризи такий уряд об'єктивно не здатен.

Це, звісно, справді так, але тільки, якщо дивитися на чинну ситуацію з Києва, Харкова, Львова чи Одеси. А от із «пречудових далей» багатьом поважним особами здається, що уряд Яценюка проводить справжні, нехай і болісні для населення, реформи.

Ну, а те, що внаслідок цих «реформ» поки що лише перманентно зростають тарифи на газ, електроенергію, воду та житлово-комунальні послуги, ставлячи абсолютну більшість українців за офіційну межу бідності, визначену ООН, водночас перекачуючи їхні гроші до кишень олігархів, яким належать енергоресурси, це у «пречудових далях» поки що не бачать.

Чи роблять вигляд, що не бачать, час від часу висловлюючись проти олігархічного характеру української економіки... І на руйнацію освіти, науки та медицини (чого варте лише неминуче підвищення цін на вітчизняні ліки приблизно вдвічі!) там, у «далечині», не дуже звертають увагу. Знов-таки, поки що, до початку масових заворушень, запрограмованих такою політикою (тривале скорочення внутрішнього ринку, падіння купівельної спроможності населення, відчутне зменшення числа робочих місць тощо).

А от на межі початку таких заворушень або вже після того, ймовірно, на Заході переглянуть свою стратегію щодо України та збільшать їй допомогу (он греки - кілька разів вийшли на вулиці, попалили авто, потрощили банки, побилися з поліцією - і їм у значно ліпшій, ніж у нас, ситуації, надали вдесятеро більші кошти на подолання наслідків минулої бездумної політики). То чом би не спробувати повторити щось таке на вітчизняних теренах, в кінцевому підсумку всі гріхи списавши на «білого кролика» й очолюваний ним уряд? А потім сказати західним партнерам: усе, в народу терпець уже урвався, ми ставимо команду справжніх реформаторів, популярних серед українців?

Тим більше, що в резерві у «партії влади» є Михеїл Саакашвілі...

«Для нас ідеальна ситуація, щоб МВФ взагалі тут не було. З Грузії ми вивели МВФ через рік. Позбулися, і слава Богу... МВФ - він як хірург. І коли тобі на пальці потрібна перев'язка, він говорить, навіщо перев'язка - давай тобі всю руку відріжемо, навіщо возитися, не будемо ризикувати». Прикметним є те, що ця заява Саакашвілі пролунала за день до урядового у Верховній Раді та голосування за відставку Кабміну. Чи, може, хтось вважає, що йдеться про випадковий збіг обставин, а не гучну декларацію про реформаторський курс, істотно відмінний від курсу «білого кролика»? І так само випадково чинний уряд ледь не кожен свій непопулярний крок обґрунтовує необхідністю виконати суворі вимоги МВФ?

Видається, що все це не випадково, що у масі своїй пересічні українці - і «люди Майдану», і їхні симпатики та супротивники - стали заручниками великої гри, яка ведеться нагорі та має на меті зміну декорацій за незмінності п'єси, написаної ще за режиму Кучми - для «олігархату з оркестром».

Отож «нагорі», видається, думають: нехай «білий кролик» слухняно проводить усі реформи, які йому диктує МВФ (поляки на початку 1990-х висували власні умови фінансовим донорам - і домоглися свого, наслідком чого став успіх реформ у цій країні!), нехай народ його ненавидить, нехай народ починає ремствувати на МВФ.

А тільки-но кредити посприяють хоча би стабілізації економіки - замінимо Яценюка на Саакашвілі, який змінить політику. Новий прем'єр зразково-показово «прищучить» пару «неправильних» олігархів у межах боротьби з корупцією, йому дадуть західні гроші й поза МВФ (як це було у Грузії), а там можливо і народ почне відчувати покращення свого становища.

Ба більше: якщо «білий кролик» зіграє роль «цапа-відбувайла», на якого спишуть усі гріхи і сам факт зникнення якого з політичної арени мільйонами людей буде сприйнятий позитивно, то вже одне це суб'єктивно означатиме для більшості українців таке покращення...

А влада та статки тим часом залишаться в руках «правильних» олігархів.

Цю гіпотезу не заперечує інформація про те, що, можливо, Арсеній Яценюк ближчим часом добровільно подасть у відставку, а прем'єром «технічного уряду» стане Наталія Яресько. Остання - в силу своїх настанов на виконання умов МВФ і за відсутності важелів для боротьби з олігархічним ладом - дуже швидко перетвориться на таку собі «білу крільчиху», що її лаятимуть на всі заставки в автобусах, на базарах і на ток-шоу Шустера.

Отож, як на мене (ви маєте повне право зі мною не погодиться) всі ці забави дорослих дядьків із «білим кроликом» мають на меті остаточно закріпити за чинним прем'єром у масовій свідомості статус «цапа-відбувайла» задля виграшу цими дядьками масштабної гри з українським народом.