Не витримав я зараз.

Париж. Метро. Поруч їдуть дві росіянки, обговорюють культурний план шопінга на день. При обговоренні одного світового бренда, модниця невдоволено випинає губу:

- Я у него ничего не куплю. Он хохляцкие рубашки делал.

- Да ты гонишь!

- Я тебе в интернете покажу.

- Нифигасе эти хохлы лезут везде. Орут везде свою Слава Украине...

Я не витримав і гаркнув:

- Героям Слава!

- Ай!

Обидві зробили стрибок на місці і впірились в мене переляканими очима.

- И я вот к нему присоединяюсь. Дуры вы. Из Питера я, чего уставились? Эти, как вы там выразились, хохлы, вас жизни учить будут, когда мозги ваши на место станут.

Це був молодий чоловік, років 35, який теж стояв поруч. Під здивовані погляди інших пасажирів дамочки вискочили з вагона. З пітерським парижанином ми мовчки потиснули один одному руки.