Нещодавно українську інтернет-спільноту збурило інтерв'ю викладачки української мови Олени Синчак під промовистою назвою «Навіщо сирник називати чізкейком?». Та розмова зібрала понад чотири тисячі перепостів у соціальних мережах та понад 11 тисяч переглядів. Погоджуючись з основними тезами пані Синчак, хотів би додати від себе ще один аспект слововжитку - затирання значень слів. Наведу кілька прикладів.

Першим текстом, який я переклав із польської мови, був такий вірш Марціна Свєтліцького:

Квітень 2009

Дівчина, що сидить збоку,

Також хоче.

Всі, з ким знайомлюся,

Говорять про проекти,

які в той час хочуть реалізувати

в рамках більшого проекту,

який, напевно, профінансує

мер Вроцлава.

Поезія не існує поза тим проектом.

Ким же є я?

Випустимо за дужки алюзії на польський літературний процес, звернімо увагу на центральне слово вірша - проект. Тоді, коли я йог перекладав, восени 2009-го року, лексема «проект» ще не різала вуха українського мовця, але полякам уже давно сиділа в печінках. Тепер, через кілька років, і в нашому просторі на кожному кроці зустрічається слово «проект». Щойно я його чую, мене аж пересмикує, таким воно стало заїждженим. Слово бюрократизувалося, стало настільки масовим, що перестало нести в собі семантичне навантаження, повідомлення. І справді: всі навколо реалізують якісь проекти, мислять проектами, замість ідей у них народжуються готові проекти

Згадаймо і про слова, які вичерпали свій властивий семантичний сенс повністю, часто змінюючи навіть свою стилістичну приналежність. Наприклад, слово реформи. За роки незалежності ця лексема вживалася настільки часто, з приводу і без, що перестала означати зміни, покращення, «ремонт» процесів і систем. Нині слово реформи набуло саркастичного відтінку, означає популізм і пустопорожню балаканину, імітацію діяльності й прикривання клептократії пафосними словами. Назвіть сьогодні когось «реформатором» ? і людина думатиме, що ви берете її на сміх, знущаєтеся.

Це ж відбувається і з назвами комунікаційний процесів, коли ми калькуємо цілі схеми поведінки в тих чи інших ситуаціях. Наприклад, підручники для менеджерів радять все - і позитивне, й негативне - називати «новим досвідом». У дусі вчень Карнеґі сучасні українці свої невдачі, проблеми й поразки тепер гордо іменують «новим досвідом». Погодьтеся, така фраза в скрутну мить викликає вже лише поблажливу посмішку. Або інший приклад: слово «виклик». Гіпстери, менеджери середньої ланки і епігони американських мотиваційних фільмів говорять про все на світі «це новий для мене виклик», «переді мною було кілька викликів». Вочевидь, стаємо свідками побудови нової бюрократичної мови, створення нових кліше, вестернізованої «новомови». Як бачимо, занадто часте вживання певних слів фраз знецінює їх, процес цей схожий на розряджання батареї, що вичерпала свій потенціал. І в підсумку використання таких слів робить нас не сучасними й глобалізованими, а нудними й трафаретними