Крива кількості злочинів в Україні стрімко іде в гору і цьому немає ради, тим більше, що злочинці та правоохоронні органи виступають єдиним фронтом.

Щоб відчути збільшення кримінальної напруги, не треба відвідувати профільні сайти чи отримувати прес-релізи МВС, достатньо просто регулярна читати фейсбук, де неодмінно ви зустрінете або відчайдушні прохання репосту об'яв про викрадені авто, або сумні історії про пограбування квартир, кишенькові крадіжки, викрадення велосипедів чи смартфонів. При цьому вражає не тільки кількість подібних злочинів, але їх безкарність.

Так за останній рік тільки серед моїх френдів у Facebook не менше десятка були обкрадені або на залізничному вокзалі Києва, або на метро «Вокзальна». Судячи з усього, там працюють одразу кілька бригад кишенькових злодіїв, які майже в цілодобовому режимі позбавляють громадян їх гаманців та телефонів. Це не поодинокі випадки, а ціла індустрія. Яка може бути легко знищена, враховуючи кількість камер спостереження як на вокзалі та в метро. Але цього не робиться. Можна запідозрити, що міліція на вокзалі або у метро настільки безпорадна, що просто не помічає роботу цілих зграй кишенькових злодіїв. Та мені видається, що скоріше міліція просто отримує частку від здобичі кримінальників, то зацікавлена в тому, щоб кишенькове свавілля тривало. Принаймні, у всіх відомих мені випадках звертання потерпілих до міліції, там їм одразу пояснювали, що нікого не знайдуть і радили пошукати викрадені документи у смітниках. Ну і натякали, що «немає слова «вкрали», є слово «провтикав». Мовляв, постраждалі самі винні, що не сховав гаманець чи телефон у труси, або в якесь інше недосяжне місце. Жодного разу я не чув, щоб міліція знайшла злочинців, або, хоча б, поцуплені речі.

У одної з київських знайомих тільки за минулий рік було викрадено три велосипеди. В усіх випадках на велосипедах були замки, але це не завадило злодіями, в яких був необхідний інструмент, щоб перекусити замки та ланцюги. Тільки минулого року постраждали сотні київських велосипедистів. Часто велосипеди викрадали зі стоянок біля супермаркетів, де встановлені камери спостереження. Потерпіли самі розшукували це відео, приносили його в міліцію, але у слідчих воно жодної зацікавленості не викликало. Обікрали - самі винуваті, а нам від вас одні проблеми.

Ця байдужість правоохоронних органів до, здавалося б, своєї прямої роботи має дві причини. Перша: розкриття злочинів не цікавить співробітників, бо вони не бачать в цьому сенсу. Бо те, чи будуть вони працювати в міліції і отримувати зарплату, менше за все залежить від того, чи будуть вони розкривати злочини. Ви знаєте когось в системі МВС, хто б зробив кар'єру, розслідуючи гучні справи? Я про таке не чув. Хабарі, знайомства, політична дружба, все що завгодно може бути двигуном міліцейської кар'єри, але не тільки не розкриття злочинів. Доходить до абсурду, коли потерпілі платять хабарі міліціонерам, щоб про стимулювати їх роботу! Один з подібних випадків знайшов у Реєстрі судових рішень редактор «Наших грошей» Олекса Шалайський. Здається, це лише верхівка айсбергу. Бо задарма ніхто не буде шукати злодіїв, а зарплатня не розглядається слідчими, як достатній стимул для роботи. Бо зарплатню вони отримують в будь-якому випадку.

Але й заплативши гроші, в покаранні злодіїв не можна бути впевненим. Бо друга причина байдужості правоохоронців полягає у тому, що розкривати злочини просто небезпечно, бо за більшістю банд квартирних чи кишенькових злодіїв, автоугонщиков чи викрадачів велосипедів, стоять їх покровителі у системі МВС. Які не дозволять зруйнувати справу, що приносить їм непоганий дохід. В одного зі знайомих фотографів викрали всю його фототехніку на кілька десятків тисяч гривень. Постраждалий почав відслідковувати об'яви на профільних сайтах і за кілька місяців побачив об'яву про продаж викраденого у Дніпропетровську. Звернувся до міліції. Здавалося б, от чудова нагода вийти на злодіїв. Але закінчилося все тим, що вже наступного дня об'ява просто зникла. Злодії так і не було знайдені, так само, як і техніка. Тобто, навіть, якщо якісь нарванний слідчий і спробує щось розслідувати, його швидко поставлять на місце колеги, які прикривають ті чи інші групи злочинців.

А те, як нахабно та масштабно діють злодії, не залишає сумнівів, що їх неодмінно мусять прикривати. Бо ж для успішної діяльності злодіїв мусить існувати розвинута інфраструктура по продажу викраденого. І вона існує. Та тільки не помітити її можуть лише правильно вмотивовані органи. У підсумку маємо парадоксальну ситуація, коли міліція (чи вже поліція) зацікавлена не в тому, щоб захищати інтереси громадян, а в тому, щоб співпрацювати з кримінальними елементами. Бо з громадян нічого не візьмеш, а злодії радо будуть платити за можливість красти та грабувати далі. То маємо справжній міліцейсько-злочинний союз, який, до речі, цілком влаштовує діючу владу. Бо ж владі від міліції потрібна лише лояльність і цю лояльність влада отримує. А те, що громадян грабують і обкрадають, мало кого цікавить. Президента не обкрадуть. І міністра чи губернатора теж. А якщо й обкрадуть помилково, то у міліції знайдуться важелі впливу, щоб все повернути. Ну а посполиті нехай терплять. Терплять і платять. А якщо скаржаться на розгул злочинності, так можна сказати, що криза в країні, що тут поробиш. Криза, вона, як і війна, все спише. А якщо в тебе щось вкрали, то сам винен. Що живеш у цій країні, або не став міністром.