Дискусії навколо нового або переформатованого старого Кабінету міністрів повинні вестися відкрито, прозоро та публічно. Крім того, суперечок навколо одних персоналій явно недостатньо. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише філософ Євген Бистрицький.

Крім списку кандидатів на пост очільника уряду, до списку обговорення варто внести також потенційних міністрів, з якими ті готові працювати. У свою чергу, номінованим членам Кабміну слід продумати план дій,який підлягає подальшому оприлюдненню. Бажано, щоб програми потенційних урядів обговорювалися з незалежними експертами, максимально віддаленими від політичних симпатій.

Цей план дій повинен містити не тільки список законопроектів та указів, які планується прийняти (як зробив нинішній Кабмін), але і напрямки реформ, а також кроки з подолання причин, що спровокували сьогоднішню парламентсько-урядову кризу, зокрема, впливу на Кабмін одіозних особистостей. Наголошу: всі пропозиції потрібно оприлюднювати та публічно обговорити.

Якщо парламент хоче висувати свої кандидатури - тобто, створювати не технічний уряд, а політичний - це також повинно відбуватися відкрито, а не в кулуарах. Яким би чином не формувався Кабмін, необхідна конкуренція кандидатів, а не розподіл сфер впливу.

Якщо ж мова йде про формування технічного уряду, то в ньому не повинно бути людей, "скутих" зобов'язаннями перед своєю партією. Такий уряд не може бути створений однією чи кількома партіями - він повинен бути однорідно непартійним.

Це не означає, що політичні сили не беруть на себе ніяких зобов'язань. Якщо парламент призначить технічний уряд, він також відповідальний за нього.

Політики побоюються, мовляв, у разі створення непартійного Кабміну, вони втратять вплив на нього і не зможуть перед виборами продемонструвати успіхи виборцю. Але це не так. По-перше, вони можуть публічно пропонувати кандидатів і доводити, що ті - найкращі професіонали. Після призначення Кабміну за ними залишиться функція контролю роботи виконавчої влади. Вони також зможуть вступати до публічного процесу вироблення політики, обговорювати можливі стратегії і т. д. разом з урядом. Завдяки такому публічного процесу вироблення державних політик співпраця депутатів і уряду тільки посилиться.

Крім того, варто виробити стратегічну комунікацію влади з населенням щодо проведення реформ. Це можна зробити через державні і недержавні ЗМІ, на яких проходила б боротьба між різними пропозиціями та стратегіями. Завдяки чому виборцю було б з чого вибирати.

Україна так чи інакше буде рухатися в цьому напрямку. Зараз у нас є шанс створити професійний, неполітичний уряд, який би вивів країну з кризи. В іншому випадку ми ризикуємо втратити міжнародну підтримку, в тому числі фінансову.