В Україні стартувала боротьба за прем'єрську посаду. Чи принесе Україні успіх хоч один з кандидатів або ми знову подамося в глухий кут? Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише народний депутат Олена Сотник.

Яценюк

Йдучи, так і не пішов. І може не піти. Окопавшись у парламенті та в корупційних потоках, він вибудував відносини з усіма ключовими українськими елітами. Він зберіг свою фракцію у парламенті, значно, за чутками, наростив фінансові можливості.

Що буде, якщо Яценюк залишиться? Чи буде прорив? Відповідь на це питання просте - достатньо подивитися на успіхи минулого року. Досягнуті були вони не завдяки, а всупереч.

Стратегії у країни так і не з'явилося, економічне зростання непомітне, стабілізація - більше досягнення не Кабміну, а Нацбанку, ключові реформи - приватизація, скорочення державних витрат, реформа держапарату, євроінтеграція, судова реформа так і не просунулися вперед. Якщо Яценюк залишиться, ми будемо повзти в тому ж темпі ще півроку, залишаючись, по суті, на місці.

Піти в нікуди Яценюк також не готовий. Враховуючи роль його фракції в парламенті і групи союзників, він залишиться одним з впливових гравців у питанні призначення нового прем'єра, і буде мати можливість ставити свої умови.

Максимальний термін прем'єрства Яценюка - ще один рік. Мінімальний - до кінця осені.

Яресько

Основний плюс цього кандидата - віддаленість від українських еліт і олігархів, близькість до Держдепу. Яресько може сформувати технократичний Кабмін, посилити позиції України щодо залучення кредитування, але навряд чи вона може зрушити питання залучення в країну інвестицій.

Кредити доведеться віддавати нашим дітям, інвестиції ж зроблять їх багатими.

Слабка сторона Яресько - комунікації. У неї їх немає з депутатами і парламентом; навіть з Адміністрацією президента не все гладко. Як прем'єр на самоті, без політичної підтримки, може зрушити країну з місця, провівши реформи?

Єдиний плюс Яресько - можливість сформувати реальний технократичний уряд. Але що вона зможе без підтримки неіснуючого сьогодні технократичного парламенту?

Максимальний термін Прем'єрства Яресько - вісім місяців, термін прив'язаний під час здачі американського паспорта у зв'язку з отриманням українського громадянства. Я вважаю, що їй не захочеться його здавати. Мінімальний - до жовтня, до нової парламентської кризи.

Гройсман

У нього є комунікації з парламентом і з АП - це плюс. У нього є амбіції, але куди вони приведуть країну?

Його зв'язок з президентом посилить президентську вертикаль, це могло б бути плюсом, якщо б президент був реформатором і сильним лідером, але президент загруз в тактиці, друзях, партнерах та зобов'язаннях, які утримують його від активних дій.

Гройсман - не стратег, він не здатний зробити прорив економіки, реалізувавши непопулярні реформи. Америка і Європа на нього дивляться з обережністю. Кабінет міністрів Гройсмана буде слабкий і представлений партнерами президента, серед яких будуть і люди Яценюка.

Якщо прем'єром стане Гройсман, восени з великою ймовірністю отримаємо нову політичну кризу і старт виборчої компанії.

Саакашвілі

З усіх чотирьох кандидатів він єдиний може зруйнувати усталені корупційні зв'язки, пост прем'єра відповідає масштабу і амбіціям Саакашвілі, але чи зможе Міхо зробити економічний прорив?

Єдині, на кого може спиратися цей прем'єр - той же президент і невелика частина прогресивних депутатів у парламенті. Крім того, частково він може розраховувати на підтримку американців, але вони будуть вкрай обережні з непередбачуваним політиком. Зміцнити позиції могло б призначення Давида Сакварелідзе на посаду генерального прокурора.

Міхо може руйнувати, але важливо пам'ятати, що в Грузії його правою рукою і ментором за творення нового був Бендукідзе, якого сьогодні немає. Хто увійде в Кабмін Саакашвілі - теж питання, його кадрова політика на прикладі тієї ж Марушевської викликає питання.

Чи довго протримається Кабмін Саакашвілі? Теж максимум до кінця цього року.

Якщо обирати з цих чотирьох кандидатів, я б робила ставку на Яресько або Саакашвілі. У першому випадку гарантовано прийде фінансова допомога і буде шанс повернути довіру зовнішніх партнерів, а, можливо, й народу. Складніше з кардинальними реформами і боротьбою з корупцією. У другому випадку економічного прориву ми не отримаємо, але є шанс, що корупційні схеми будуть зруйновані і Кабмін - реформовано, а це вже немало.