Женське

Ми запаркувалися під місією США в ООН за 15 хвилин до призначеного часу виставляння світла перед в'ю з Самантою Пауер - цілком пристойний таймінг для того, шоб нафарбувати обличчя і навіть допити каву.

Власне, тут же з'ясувалося, шо допивати вже нічого і красива коричнева пляма на білій сорочці була більш, ніж переконливим свідченням того, шо про пристойний таймінг треба забути.

Ми заржали, матюкнулися, я залізла в машину і одягла сорочку задом наперед.

Саманта ввічливо спитала, звідки беруться такі fancy collar. Я чесно сказала, шо воно так кожного разу, коли одягаєш сорочку не на ту сторону, бо немає інших варіантів. Вона - відірвиголова, ця Саманта. В найкращому розумінні. Сказала, що коли вчилася в Гарварді, впала з велосипеда і після падіння іі передній зуб пробив ій губу. І ці іі маленькі людські історії мені подобаються чи не більше, ніж її перепалки з Чуркіним. Бо все це - чіткий портрет жінки з характером, з серцем, з розумом, з ясним баченням поганого і хорошого, з іронією щодо себе і оточуючих.