Вся нинішня формальна політична еліта вивчає та хвалить "безсмертну та геніальну" книгу Ложкіна. Воно ніби й правильно, бо в тексті "спогадів" всі наші очільники або геніальні або, як мінімум, добрі. От тільки з народом біда:ним так ідеально, з точки зору новітніх підходів до урядового менеджменту, керували, а він - люто ненавидить владу.

Але я про ідеологію влади. Глава АП Ложкін, як і його попередник, сумновідомий Табачник, любить писати про себе книжки, любить друкувати їх в "Фоліо" і найголовніше - страшенно вболіває за долю російської культури та носіїв російської культури в Україні!

Отож, всі очільники держави прибули на найважливішу культурну подію країни до Ложкіна, а я подумав, а коли ж Гройсман, Порошенко і Яценюк приїдуть до Шевченка. От вже минули три дні народження і три дні смерті нашого Пророка після "Революції Гідності", а керівники України ЖОДНОГО РАЗУ ЗА ЦЕЙ ПЕРІОД НЕ БУЛИ ні в Моринцях, ні на Тарасовій могилі в Каневіі!

Згадався мені тут Віктор Баранов з його "До українців":

" Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?..."