Обама здійснив історичний візит на Кубу - тепер це частина західної цивілізації. А я добре пам'ятаю як після першої мандрівки у Гавану у 1997 р. дивувався наскільки химерно у Америці переплетені політика, секс і держава...

Ми тоді їхали на якийсь Всесвітній фестиваль молоді, делегація складалася впереміж з артистів, політиків та журналістів (я був журналістом), а очолював її тоді щойно відставлений голова АП Д.Табачник.

Оскільки фестиваль був з комуністичним присмаком, було багато політвиступів, в тому числі Фіделя Кастро, а ледь не кожний виступ завершувався піснею місцевої експресивної співачки років 20-ти. Так от, вся Куба пишалася, що ця співачка - «коханка Фіделя». Нам казали - заздріть, іноземці! У нас такий поважний лідер, а яку молоду коханку має!.. Самі кубинці, треба сказати, теж були вельми ліберальними у власній поведінці.

Не знаю, чи правду казали кубинці про Фіделя, але через кілька місяців прямо навпроти Куби - у США - вибухнув скандал з Монікою Лівінськи. Хоча формальною причиною скандалу була, безумовно, «брехня» сказана перед судом, для консервативної американської більшості причина скандалу була образа власної моралі і порушення всіх мислимих норм.

Парадокс. У тоталітарному кубинському суспільстві держава жодним чином не втручалася у приватне життя громадян, а у Західній Америці - робить вигляд, що не втручається, але, по факту, втручається і ще як! Клінтон тоді дивом уникнув імпічменту. То з якого боку Карибського моря острів свободи? Політичні свободи не означають свободу особисту. І навпаки.

...Потім я дізнався і про інші дива Куби - по-перше, про те, що ніякої марксистської революції на Кубі не було. А була антиколоніальна.

Кастро довго думав до кого прихилитися у боротьбі з США і, зрештою, приречено обрав СРСР з його марксистською начинкою. А ще - кубинці завжди зберігали приватну власність і крупне землевласництво, там досі чудова медицина і ніколи не було злиднів. І тому, думаю, перехід Куби з соціалізму в капіталізм буде не таким сумним як в СРСР. І швидше за все Куба незабаром перетвориться на монстра місцевого масштабу, на кшталт Панами. Хоча у світовій культурі завжди лишатиметься пам'ять за часами Че Гевари, старих автомобілів і фестивалів, коли кубинці попри тоталітарний режим берегли свою особисту свободу з сонячним присмаком рому.