Ви знаєте - а до нас їдуть.

Незважаючи на війну, незважаючи на те, що жити важко, незважаючи на загрозу терактів, соціальних вибухи, на політичну нестабільність - до нас їдуть.

Відкрив випадково Держстат і дізнався що за один лише січень 2016 р. міграційний приріст в Україну склав 2219 людей. Практично стільки ж скільки загинуло в АТО. Зацікавило. Заглянув, в що ж за 15-й рік? З'ясувалося - 14233 людини плюса.

Власне, сама подія не здивувала, приїздити більше ніж виїзджати, до нас стали задовго до війни. Наше лихо - не міграція, а низька народжуваність при високій смертності. Здивувало те, що збереглася тенденція навіть попри війну. І не тільки сама тенденція. У 2010 р. ситуація виглядала так, що сукупно з Росії, Білорусі та Молдови до нас людей приїздило більше ніж всього виїздило. А що зараз?

За 15-й рік таких даних нема. За 14-й - на першому місці з відривом, Росія (14818 людей). За громадянами що заїзджають - та сама Росія. Друге й третє місця - Молдова та Білорусь. Очевидно, у 2015 р. тенденція збереглася так само.

Все це - попри просто нечувану російську пропаганду, попри практично тваринну ненависть до нас у їхніх ЗМІ, попри всі нащі проблеми, тощо й тощо.

Вони їдуть сюди. Щороку до нас приїздять нові й нові люди. Вони гадають, що тут їм буде краще, ніж вдома.

Вони - гадають. А ми?