Сьогодні, 25 березня, пані Марія Стус отримала в подарунок від братів Кличків нову трикімнатну квартиру!

Мала з нею розмову. Каже: "Дай Боже здоров'я й щастя мамі таких дітей! У Володі усмішка така добра – як у дитини! А скільки хороших слів мені наговорив Віталій! Які вони гарні, ці хлопці... Ми так любили з Василем одне одного, коли були разом, у молодості нашій... А от бачте – сила братова після смерті й із небес за мною линула. Й за онучкою й правнучкою нашою..."

Все. що пані Марія казала – і не передам, бо таких слів немає, як звучав її щасливий і втішений голос. Тепер вона житиме не на підлозі – а у своїй квартирі в новому будинку в тих місцях, що були їй знайомі – бо колись із братом тут часто бували. І правнучка, як виросте, ходитиме в садок тут поряд і в школу, й озеро недалеко. А поряд сквер імені Василя Стуса. Чи так Бог напридумував – щоби все збіглося... Василь Стус же десь біля нього там тепер... Чи Клички відчували, що саме це місце вибрати треба...

Я вдячна Віталієві Кличку за те, що він із братом виконав заповіт Василя Стуса – йшовши на смерть за нашу свободу, вмираючи в невідомості й не очікуючи, що хтось порятує його, поет і Герой просив лише про одне тих, хто колись, може, почує, – подбати про маму й сестру.

Мама й Василь, вірю, зараз дивляться сюди на все це з небес – і нарешті всміхаються!

Спасибі всім людям, що відгукнулися й були поряд, що добротою своєю зробили можливим цей цей чудесний день. (Особливо Олексієві Резнікову.)

Ну, і як каже Марія Семенівна, сила Василя Стуса з небес була відчута двома найсильнішими українцями Кличками – і чи це не прекрасний знак? Чи не мило чути від людини, що змушена була тікати з донецької своєї хати, слова: "Ніколи й не сподівалася, що тут, у Києві, в такі свої літа зустріну силу-силенну хороших і люблячих людей! І що вони мені будуть рідною сім'єю!"

Особисто я вважаю цей день для себе щасливим – 25 березня 2016 року! І всіх запрошую).

P. S Повідомляю про задля, так би мовити, інформування – бо Клички пресу не кликали туди.