Отже, концепція політичного "коаліційного уряду" перемогла концепцію технічного "уряду технократів". Змінилася коаліція (тепер без "Самопомочі"), зміниться прем'єр-міністр (Гройсман замість Яценюка), зміняться деякі міністри, а можливо, й більшість з них...

Лідерство у коаліції перейде до БПП тепер уже й формально. Зрештою, саме так мало бути із самого початку - право формувати коаліційний уряд мав отримати представник найбільшої парламентської фракції. І не за половинчастим результатом голосування у пропорційній частині, а за повним результатом, включаючи мажоритарників...

За великим рахунком, лідер коаліції - це прем'єр-міністр. Однак, у БПП лідер - це ПОП (ред. - Петро Олексійович Порошенко), а не ВБГ (ред. - Володимир Борисович Гройсман). Це майже повністю перекладає політичну відповідальність за стан справ і на війні, й у економіці на команду Президента. І це добре. Бо з'являється політичний суб'єкт зі справжньою політичною відповідальністю.

А ще, це може нівелювати запрограмовану "медведчуківською конституцією" конфліктність між президентом і прем'єром. Принаймні, так би було, якби партія президента контролювала парламентську більшість. А зараз це неочевидно, позаяк немає впевненості у тому, що президент контролює навіть власну фракцію. Тому може і не нівелювати...

Тож мій прогноз наступний: якщо кандидатура Гройсмана пройде голосування в парламенті, то його уряд на якийсь час відродить довіру суспільства до власної держави і влади. Розпочаті попередниками реформи будуть завершені й розпочаті нові...

Але впевненості в успішності такого уряду і парламенту усе одно немає. Занадто складна ситуація в Україні і довкола неї. Занадто довго тривала підкилимна політична возня з відставкою попередника. Але він протримається не менше року. А далі, можливо, знову доведеться міняти концепцію, тепер вже на справді технічний уряд, або як це у нас тепер називають, уряд технократів. І ще через рік після нього проводити парламентські вибори.