28 березня 1912 народився Олекса Гірник – український Смолоскип, Герой України, який 21 січня 1978 року, в 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою (22 січня 1918-го) вчинив самоспалення біля могили Шевченка на знак протесту проти русифікації.

Олекса Гірник – п'ята дитина в родині бойків-верховинців. Учився в польській школі, а пізніше в українській гімназії у Станіславові. Був призваний до польської армії. Сказав якось, що замість конфедератки охоче б носив мазепину – і був засуджений до п'яти років в'язниці. Покарання відбував у концтаборі в Березі Картузькій, у таборах Львова, Кракова, Тарнова. 1939 року під час німецького вторгнення в Польщу втік із в'язниці.

17 вересня 1939-го в Станіславі на вокзалі Олекса побачив, як енкаведисти-"визволителі" з собаками заганяють поляків у товарні вагони на висилку. Плач жінок, крик дітей... Кинувся на їх захист і, звісно, був заарештований, хоч чинив одчайдушний опір. Отримав вісім років концтаборів у колимських копальнях та сибірських лісоповалах і п'ять років позбавлення прав; покарання відбував у Норильську та Магадані.

Одружився зі своєю сусідкою Кароліною Петраш, яка теж була в засланні. У 1950 році народився син Маркіян, а1954-го – Євген. Виховали двох синів, збудували дім.

Спочатку працював на місцевому цегельному заводі обліковцем, пізніше інженером. Усі роки дуже переймався долею України, її культури, української мови.

До своєї останньої ночі Олекса Гірник готувався кілька років: майже тисячу доволі довгих листівок писав потай від родини. У листі до дружини він зазначав:

Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець.

19 січня 1978 року написав, що подався до Львова, хоча насправді поїхав до Києва, відвідав Софійський собор та Києво-Печерську лавру. Ввечері приїхав автобусом до Канева. З собою мав сумку з двома каністрами бензину. Місце вибрав на північному схилі Чернечої гори, тут розкидав листівки і пустив їх на вітер. Тут залишив передсмертний заклик до незалежності України та проти русифікації. Близько третьої години ночі облився бензином і підпалив себе.

Його мертве тіло знайшли вранці. Міліція відшкала 970 розкиданих листівок, декілька збереглося в місцевих жителів. Ця справа залишалася таємницею, але через працівників міліції про вчинок Гірника взнали спочатку в Каневі, а потім і в усій Україні. У помешканні Гірників провели обшук. Дружині сказали, що чоловік загинув у ДТП.

У ніч із 21 на 22 січня 2013 року виповнилося 35 років з часу самоспалення на Чернечій горі у Каневі українського героя – Олекси Гірника, який спалив себе на знак протесту проти окупаційної політики Росії в Україні.